• 01
  • 03
  • 02
  • 04
  • 05
  • slides 6
  • slides 1
  • slides 8

Профільна старша школа як можливість задоволення освітніх потреб учнів з природничо-математичних дисциплін

.

Шманько І.І. - кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін ЗІППО

Елементи профільного навчання в європейській старшій школі в тій чи іншій мірі почали запроваджуватись понад сто років тому, коли стало зрозумілим, що в епоху бурхливого розвитку науки та швидкого накопичення обсягу нової інформації, яке мало місце в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, реалізувати заклик Я.А. Коменського «вчити всіх всьому» виявилось не під силу тогочасній загальноосвітній школі. Гімназія як навчальний заклад стає або класичною, або напівкласичною, або реальною в залежності від переліку навчальних дисциплін та кількості годин на їх вивчення. Понад сто тридцять років тому профільним навчальним закладом стає французький ліцей. Врешті-решт «профільною» в 60-х роках минулого століття стає і радянська школа – загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням.
На всіх етапах формування профільної загальноосвітньої школи враховувалась потреба глибокого засвоєння учнями основ природничих та технічних наук. У реальних гімназіях кількість годин на вивчення природничих дисциплін збільшувалась за рахунок латинської та грецької мов. Учні французького ліцею навчались за загальним та технологічним напрямами, але якщо на першому напрямі вони могли вдосконалюватись, поглиблено вивчаючи гуманітарні та соціально-економічні науки, то на другому, технологічному напрямі, їм пропонувались до вивчення медико-соціальні науки, науки та технології індустрії, експериментальні науки та технології, науки та технології сфери обслуговування, готельного господарства, музики і танцю, прикладного мистецтва.
Профільно-орієнтованою можна вважати радянську школу другої половини ХХ століття через те, що вона була політехнічною, давала частині її випускників досить міцні знання з природничих дисциплін, але, разом з тим, ними засвоювалась недостовірна і суб’єктивно препарована інформація з суспільно-гуманітарних дисциплін та іноземна мова на рівні «читаю та перекладаю зі словником». Нею ігнорувався заклик Я.А. Коменського «геть примус із школи». Тому в незалежній Україні серед нагальних проблем державотворення актуальною виявилась проблема формування вітчизняної загальноосвітньої школи з урахуванням філософії освіти ХХІ століття, надбань європейської гуманістичної освітньої системи, вимог громадянського суспільства, сучасного стану розвитку науки і техніки.
В умовах, коли обсяг нової інформації подвоюється чи не щорічно, ні вчитель, ні учень не спроможні її засвоїти у повному обсязі. При цьому вчитель знаходиться в кращих умовах, бо він слідкує за появою нової інформації в галузі обраного фаху, у той час як всі вчителі приходять з нею до одного й того ж учня, внаслідок чого може наступити момент, коли учень, переконавшись у неможливості виконання вимог педагогів, перестає працювати або переключається на інші види діяльності. Тому сучасна філософія освіти ставить перед школою нове завдання – задовільняти освітні потреби учнів. А це, в свою чергу, вимагає докорінного перегляду змісту освіти, її методичного, матеріального та організаційного забезпечення.
Врахуємо, що у ХХІ столітті освіта постала перед низкою історичних викликів. По-новому треба розв’язувати проблеми основних складових розвитку освіти. Необхідно дати відповідь на питання, чому вчитися, як вчити, скільки вчитися. При виробленні науково вивірених підходів до прогресивних освітніх змін треба виходити з того, що освіта – це та сфера життя суспільства, яка не повинна залежати від політичної кон’юнктури, організаційно-структурних, фінансово-економічних, змістово-методичних і кадрових проблем [1].
У нових історичних умовах потребує зміни сам зміст навчання. Слід більш чітко та однозначно визначити фундаментальні знання у різних сферах вивчення людини і світу, сепарувати їх від надмірної інформаційної складової, що повинна виконувати роль ілюстративного супроводження пізнавального процесу.
Потребує корекції спрямованість навчального процесу. Сучасний, а тим більше майбутній динамізм зміни знань, інформації, технологій означає, що навчити в школі чи найкращому університеті людину на все життя неможливо. Виникає потреба вироблення в учня розуміння необхідності та уміння навчатися упродовж життя.
Необхідно мати на увазі, що в інформаційному суспільстві знання стають безпосередньою продуктивною силою. Це вимагає від суспільства в цілому, а також від окремої людини вміння застосовувати все нові й нові знання, набуті упродовж життя, у власній практичній діяльності.
За сьогоднішніх умов виявляється вкрай необхідним утвердження особистісно-орієнтованої педагогічної системи, яка могла б реалізувати принцип дитино центризму в навчально-виховному процесі як відображення людино центристської тенденції у розвитку сучасного світу.
У нових умовах освіта має набути інноваційного характеру, а її вихованці – здатності до інноваційного способу життя і життєдіяльності.
У суспільстві знань, де на їх основі має відбуватися формування особистості, вся життєдіяльність також не може бути успішною без відповідної масової педагогічної культури, без педагогізації суспільства.
Потребує перегляду ставлення освітян до стандартів освіти. Стандарти повинні збагачуватися шляхом диференціації учасників навчального процесу за рівнем підготовки. Традиційний підхід до змістової компоненти стандартів освіти орієнтований на певну уніфікацію, певну усередненість інтелекту. Інноваційний підхід вимагає врахування як середнього рівня інтелекту, так і одночасного поглиблення та розширення програми навчання для «просунутих» і створення індивідуальних програм підвищеного рівня для особливо обдарованих.
У ХХІ столітті особливо важливою є підготовка високопрофесійних педагогічних та науково-педагогічних кадрів, які відповідають інтеграційному критерію «педагогічна майстерність + мистецтво комунікації + нові технології». Саме в сенсі відповідності цим критеріям слід переглянути підготовку і підвищення кваліфікації вчителя.
Керівниками освітньої галузі країни за короткий час була запропонована і затверджена необхідна законодавча база, яка забезпечує створення та функціонування розгалуженої сітки загальноосвітніх навчальних закладів, визначає стандарти та пріоритети їх діяльності. Зупинимось на тих із них, які підкреслюють важливість засвоєння учнями необхідної їм інформації в галузі природничих наук.
У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) [2] записано, що реформування вітчизняної освіти повинно забезпечити високий рівень знань учнів з базових навчальних дисциплін, у тому числі природничих наук. У не так далекому 1993 році автори національної програми навряд чи до кінця усвідомлювали, котра з навчальних дисциплін тодішньої загальноосвітньої школи може вважатись базовою, проте міністр освіти Петро Таланчук, доктор технічних наук, професор, колишній ректор Київського політехнічного інституту, до їх числа відносив природничі науки, зважаючи на їх світоглядну значимість, важливість для підготовки наукових, інженерно-технічних та педагогічних кадрів потрібної для народного господарства кваліфікації. А згодом працівники освітньої галузі переконалися, що базовою навчальною дисципліною для учня загальноосвітнього закладу є та, яку він бажає досконало вивчити.
Статистика свідчить, що далеко не всі учні загальноосвітніх шкіл бажають і можуть успішно реалізувати себе у виробничій сфері та пов’язаній з нею науковій і науково-педагогічній діяльності. Для декотрих, навіть з точки зору вчителів-природничників цілком успішних, пріоритетними можуть виявитися юриспруденція, економіка, соціальна сфера, тому для них базовими вважатимуться навчальні дисципліни суспільно-гуманітарного спрямування. Все це створює юридичні підстави та умови для розшарування учнів старшої школи за освітніми інтересами і потребами.
У 2001 році Міністерство освіти і науки України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1717 від 16 листопада 2000 року «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» [3] розробило проект перехідних типових навчальних планів, якими для шкіл ІІІ ступеня (10-11 класи), крім загальноосвітнього спрямування, передбачалось профільне навчання за суспільно-гуманітарним, філологічним, фізико-математичним, природничим, технологічним, художньо-естетичним, спортивним напрямами. Проектами типових навчальних планів передбачалось збільшення тижневого навантаження при вивченні дисциплін природничо-математичного спрямування на окремих профілях у порівнянні з школами загальноосвітнього спрямування. Для учнів, які навчатимуться за програмами фізико-математичного профілю, передбачалось збільшення числа уроків фізики з 3 до 5 у 10-х та з 3 до 6 в 11-х класах. Гранично допустиме тижневе навантаження учнів з математики в обох класах старшої школи зростало з 4 до 6 уроків. Зростало число уроків, які відводились на вивчення хімії і біології на природничому навчальному профілі. Цікавою новинкою слід вважати заміну курсів фізики, хімії, астрономії, біології інтегрованим курсом «Природознавство» на профілях суспільно-гуманітарного, філологічного, художньо-естетичного спрямування. Для порівняння скажемо, що навчальним планом Мукачівської гімназії на 1929-1930 навчальний рік на вивчення фізики у випускному 8 класі відводилось щотижнево 4 уроки. За цим показником фізика випереджала інші навчальні дисципліни і поступалась лише латинській мові (5 уроків). У радянській десятирічці у випускному класі на вивчення фізики відводилось 5 уроків плюс один урок астрономії щотижнево [4].
25 вересня 2003 року колегія Міністерства освіти і науки України прийняла рішення «Про затвердження Концепції профільного навчання в старшій школі» № 10/13 [5]. Ним департамент загальної середньої та дошкільної освіти зобов’язувався до початку лютого 2004 року завершити розроблення типових навчальних планів, навчальних програм з профільного навчання інваріантної складової навчального плану. Концепцією передбачена можливість профільного навчання за суспільно-гуманітарним, природничо-математичним, технологічним, художньо-естетичним, спортивним напрямами. У рамках природничо-математичного напряму учням старших класів загальноосвітніх шкіл надається можливість задовільняти свої освітні потреби за фізико-математичним, хіміко-біологічним, географічним, медичним, екологічним та іншими навчальними профілями.
Третього листопада 2006 року наказом міністра освіти і науки України затверджено план заходів на 2006-2010 роки щодо впровадження профільного навчання учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів № 744 [6]. З 2008 року в Україні діє Галузева програма впровадження профільного навчання, розроблена департаментом загальної середньої та дошкільної освіти МОН України і розрахована на 2008-2010 роки. Її реалізація передбачає, зокрема, створення умов для диференціації змісту навчання старшокласників, можливості побудови учнями індивідуальних освітніх програм, забезпечення поглибленого вивчення окремих предметів навчальної програми повної середньої школи. Як наслідок виконання галузевої програми, очікується здійснення у 2010 році переходу старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів на профільне навчання [7].
Реалізація вкрай необхідних заходів організаційного характеру на шляху впровадження профільного навчання повинна супроводжуватись переглядом концептуальних засад природничо-математичної освіти в новостворюваній загальноосвітній школі. Проілюструємо це на прикладі фізики і астрономії – найвагоміших компонентів природничо-наукової складової загальної середньої освіти [8-9]. Значення фізики у шкільній освіті визначається насамперед тим, що вона є фундаментом природничої освіти, філософії природознавства та науково-технічного прогресу. Провідна роль фізики серед інших природничих наук визначає і пріоритетну роль фізики як навчального предмета в освітній галузі «Природознавство». Характерні для сучасного наукового знання інтеграційні тенденції привели фізику ХХ століття до значного розширення числа об’єктів фізичного дослідження з включенням до них космічних явищ (астрофізика), процесів у надрах Землі (геофізика), деяких особливостей фізики живого (біофізика). Фізика стала не лише теоретичною основою сучасної техніки, а й її невід’ємною складовою. Сучасна фізика стала найважливішим джерелом знань про навколишній світ, основою науково-технічного прогресу, одним із найважливіших компонентів людської культури – духовної та матеріальної. Цим визначається освітнє і виховне значення фізики як обов’язкового навчального предмета середньої загальноосвітньої школи, необхідність диференціації його змісту залежно від цілей і завдань школи на різних етапах навчання. Курс фізики, оскільки він дає змогу однозначно усвідомити місце і роль людини в природі, повинні вивчати всі учні, незалежно від обраного профілю в старшій школі, але, залежно від профілю, в різному обсязі.
Здійснюючи реформування фізичної освіти у вітчизняній загальноосвітній школі періоду впровадження профільного навчання, слід взяти за точку відліку аналогічну реформу 1967-1972 років, якою передбачалась двоступенева структура шкільного курсу фізики: пропедевтичний (7-8 класи) та систематичний (9-11 класи) ступені одинадцятирічної школи. У змістовому плані його повне засвоєння забезпечувало підготовку учнів до вступу у вищі навчальні заклади, зокрема технічні і технологічні. Передбачалось, що його повністю опанує третина учнів, проте стала помітно загострюватись невідповідність між змістом шкільної фізичної освіти і пізнавальними інтересами й здібностями значної частини учнів, зокрема тих, пізнавальні інтереси яких лежали в галузі гуманітарних наук або учнів із недостатньо розвинутим логічним мисленням.
Запропонована побудова курсу прийшла в суперечність із принципом відповідності структури курсу фізики структурі сучасної вітчизняної школи. Для основної 9-річної школи курс фізики стає вже не пропедевтичним, а базовим, тому для дванадцятирічної школи очікується перехід від традиційної побудови курсу за схемою 2+3 до співвідношення 3+3 і до створення базового курсу фізики в основній школі. Одночасно з різних причин і насамперед з міркувань гуманітаризації шкільної освіти скорочується кількість годин на вивчення курсу фізики з 610 годин у 1968-1969 роках до 476 годин у 1999-2000 роках. Робляться непоодинокі спроби «спрощення», «розвантаження» курсу фізики «від надмірних ускладнень», але такий курс, який був би однаково доступним для всіх учнів, не був створений, бо його створити неможливо. Вихід уже на початку 90-х років вбачався у диференціації змісту навчання відповідно до нахилів, здібностей і уподобань учнів. На початку третього тисячоліття ми утвердилися у переконанні, що навчання фізики в загальноосвітній школі має бути диференційованим з використанням рівневої і профільної диференціації [9].
Основна ідея рівневої диференціації зводиться до планування обов’язкових результатів навчання та вищих рівнів оволодіння навчальним матеріалом. Рівень обов’язкових результатів має бути відкритим, добре відомим учителю та учням. Чітке усвідомлення учнями рівня обов’язкових вимог є дійовим засобом мотивації навчання й нормалізації навчального навантаження учнів.
Профільна диференціація – це диференціація за змістом. Суть її полягає в тому, що різні за профілем навчальні групи (класи) вивчають у старшій школі (10-12 класи) курси фізики й астрономії за програмами, які різняться не лише глибиною викладу матеріалу, змістом і обсягом вправ, вимогами до знань, а й, головне, змістом навчання – переліком розділів, тем і питань. Практикою доведено, що це створює значно кращі умови для навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, їхніх нахилів, здібностей і уподобань.
Число розроблюваних профільних програм з фізики й астрономії треба звести до невеликої кількості типів програм, які необхідні й достатні для практики і які пов’язані між собою спільним ядром фізичної освіти. Доцільно розрізняти три типи (рівні) профільних програм: загальнокультурної орієнтації (А), прикладного і загальноосвітнього спрямування (В), поглибленого (творчого) рівня (С).
Курс загальнокультурної орієнтації (А) пропонується учням, які схильні розглядати фізику як елемент загальної освіти і не передбачають її використання у своїй майбутній діяльності. Курс цього рівня пропонується учням 10-12 класів мовно-літературного, суспільно-історичного, художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого профілів загальноосвітніх шкіл та гімназій. Домінуючою тут має стати світоглядна функція навчання фізики.
Курс прикладного і загальноосвітнього спрямування (В) пропонується учням, для яких фізика відіграє роль апарата для вивчення закономірностей навколишнього світу і певної галузі природознавчих знань, техніки чи технології. Його рекомендують учням, які обирають фізико-технічні, технічні, технологічні, хіміко-технологічні, біолого-хімічні, біолого-географічні або подібні до них профілі та мають намір продовжувати навчання у вузах технічного і технологічного напрямів. Крім того, цей курс використовують у школах і класах, профіль у яких має загальноосвітній характер (немає профілів).
Курс поглибленого (творчого) рівня (С) орієнтований на учнів, які виявляють підвищений інтерес і здібності до вивчення фізики, а свою майбутню діяльність пов’язують з фізикою, математикою, сучасною технікою, іншими фундаментальними природничими науками, хочуть здобути вищу освіту у цих напрямах. Курс такого рівня рекомендується учням, які обрали фізико-математичний, фізичний, фізико-хімічний профілі або поглиблене вивчення фізики в ліцеях, спеціалізованих і масових школах.
Кожен профіль навчання охоплює сукупність базових та профільних предметів, курсів за вибором, що забезпечує загальноосвітню підготовку учнів у загальноосвітніх закладах з профільним навчанням та їх підготовку до майбутньої професійної діяльності. Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту середньої освіти і є обов’язковими для всіх профілів, а їх зміст і вимоги до підготовки старшокласників визначаються державним загальноосвітнім стандартом. Профільні загальноосвітні предмети – це цикл предметів, які реалізують цілі, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Вони обов’язкові для учнів, які обрали даний профіль навчання. Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу профілю навчання. Курси за вибором створюються за рахунок варіативного (шкільного та регіонального) компонента змісту освіти. Кількість курсів, що пропонуються, має бути надлишковою, з якої учень вибирає обов’язкові.
У профільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачається опанування змісту навчальних предметів на різних рівнях:

  1. рівень стандарту, який забезпечує обов’язковий мінімум змісту навчальних предметів і не передбачає їх подальшого вивчення (наприклад, математика у філологічному профілі).
  2. академічний рівень, обсяг змісту якого достатній для подальшого вивчення предметів у вищих навчальних закладах. Він стосується тих навчальних предметів, які не є профільними, але є базовими або близькими до профільних (загальноосвітній курс фізики у хіміко-біологічному профілі).
  3. рівень профільної підготовки, за яким зміст навчальних предметів поглиблений, передбачає орієнтацію на майбутню професію (курс фізики і математики у фізико-математичному профілі).

Профільних предметів має бути не більше двох-трьох з однієї або споріднених освітніх галузей (фізика, математика і інформатика, хімія і технології, біологія і екологія тощо). Зміст окремих навчальних предметів може інтегруватися. Так, у профілях фізико-математичного або технологічного спрямування може вивчатися інтегрований курс «Суспільствознавство», а в профілях суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного і спортивного напрямів – «Природознавство».
Важливим на сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи завданням є розробка й апробація інформаційно-методичного забезпечення профільного навчання, методичних систем вивчення курсів природничо-математичного спрямування для різних профілів, що охоплюють структуру і зміст навчального матеріалу, методичну систему його вивчення. У цьому контексті активізується проблема створення нового покоління підручників для профільного навчання в середніх загальноосвітніх навчальних закладах. На відміну від колишньої єдиної політехнічної школи, загальною тенденцією розвитку старшої профільної школи є її орієнтація на широку диференціацію, варіативність змісту, багатопрофільність та інтеграцію загальної і допрофесійної освіти. Це те нове, що має бути відображене у змісті, структурі та методичному апараті засвоєння знань сучасного підручника.
З огляду на зазначені вище особливості профільного навчання, роль підручника суттєво зростає. Зокрема залишається провідною незалежно від профілю навчання світоглядна роль підручника, яка полягає у формуванні в учнів уявлень про об’єктивність та пізнаваність природних явищ і процесів. Синтезуюча роль підручника повинна забезпечувати методично обгрунтоване поєднання знань із різних розділів шкільних курсів та суміжних навчальних дисциплін з орієнтуванням на особливості профілю і подальшу навчальну та професійну діяльність учня. Незаперечною є розвивальна роль сучасного підручника, яка має забезпечувати організацію цілеспрямованого навчання з метою розвитку пошуково-дослідницьких здібностей учнів, що становлять основу творчих здібностей та забезпечують формування відповідних умінь і навичок. Реалізація цієї важливої функції залежить від структури методичного апарату підручника, використання різнопланових завдань і вправ. Виховна роль сучасного підручника визначається його можливостями щодо раціональної організації процесу засвоєння навчального матеріалу, ефективної самоосвіти та самоконтролю через систему запитань і завдань для самоперевірки та самоконтролю.
Тенденції розвитку сучасної шкільної освіти, наявні статистичні дані показують, що найпривабливішими сьогодні для старшокласників є профілі гуманітарного напряму. У навчальних планах для цих профілів передбачається вивчення природничо-математичних дисциплін на рівні стандарту. Так, наприклад, згідно з навчальним планом 12-річної школи гуманітарного спрямування, фізику вивчатимуть у 10-11-х класах по 2 години на тиждень (70+70=140 годин) за новою програмою. З огляду на недалеку перспективу масового вивчення фізики на рівні стандарту актуальною є розробка саме його методичного забезпечення. У лабораторії математичної і фізичної освіти Інституту педагогіки АПН України здійснюються грунтовні науково-методичні дослідження структури і змісту підручника з фізики для 10 класу на рівні стандарту за новою програмою та його апробація [11].
Вихідними засадами при розробці структури і змісту сучасного підручника для профільної школи мають стати дидактичні принципи, зорієнтовані ідеями сучасної парадигми освіти, які утворюють систему правил відбору змісту і розробки структури навчального матеріалу:
- науковості та фундаментальності;
- доступності;
- умотивованості та неперервності освіти;
- відповідної завершеності курсу в основній школі (базовий курс) та її варіативності (диференційованості) у старшій школі;
- гуманітаризації освіти.
В основу викладу матеріалу доцільно покласти комунікативно-діяльнісний принцип, зазначати вимоги до знань та вмінь учнів, наводити зразки розв’язування задач, виділяти головне в тексті, формулювати наприкінці параграфів і розділів висновки для повторення, узагальнення, систематизації та матеріал для конспекту учня. Методично виправданим є включення до підручника, який розробляється на рівні стандарту, додаткового матеріалу для тих, хто бажає знати більше, а наприкінці кожного розділу – задач базового рівня складності. Це значно розширює дидактичні можливості та функції підручника і розкриває поле для реалізації авторської методики вчителя.
З огляду на розуміння важливості проблеми засвоєння учнями знань природничо-математичного характеру і можливостей використання сучасних підходів до організації навчально-виховного процесу слід очікувати покращення результатів пізнавальної діяльності учнів та творчих здобутків учителів. Можливості профільної школи цьому сприятимуть.

 

Л І Т Е Р А Т У Р А

  1. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.
  2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
  3. Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 року № 1717 // Директор школи. – 2001. – № 5(149). – С. 7-10.
  4. Годичный отчет Мукачевской державной реальной гимназіи за 1929/30 учебный год / Николай Драгула. – Мукачево, 1930. – 48 с.
  5. Про затвердження Концепції профільного навчання в старшій школі: Рішення колегії Міністерства освіти і науки України № 10/13 від 25.09.2003 р. // Інформаційний збірник МОН України, 24/2003. – С. 3-15.
  6. Про затвердження плану заходів на 2006-2010 роки щодо впровадження профільного навчання учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Наказ № 744 від 03.11.2006 р. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .
  7. Галузева програма впровадження профільного навчання на 2008-2010 роки. – Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .
  8. О.Бугайов, М.Головко. Методичне забезпечення профільного навчання фізики в загальноосвітній школі // Фізика та астрономія в шк. – 2007. – № 4. – С.14-17.
  9. Фізика: 10-11 кл.: Програми для профільн. кл. загальноосвіт. навч. закладів з укр. мовою навч./ О.Бугайов, М.Головко, Л.Закота та ін.//. – К.: Пед.преса, 2004. – 144 с.
  10.  Шманько І.І., Химинець О.В., Химинець В.В., Петечук В.М.. Метод як засіб пізнання. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2009. – 284 с.