Як поводитися під час терористичної загрози?

Терористи сьогодні ведуть війну проти мирних громадян на всій території нашої країни. Вибухи з великою кількістю потерпілих, на жаль, перестали бути унікальними подіями. До ефективної боротьби з тероризмом повинні долучатися не тільки найбільш свідомі громадяни та ті, кого торкнулася біда, але й суспільство в цілому. Без підтримки суспільства будь-які спецслужби безсилі в боротьбі з тероризмом.

 

Слід якомога швидше перейти від стану необізнаності або паніки до усвідомлення того, що вживати заходів щодо попередження та припинення діяльності терористів – це необхідність.
Для мирних громадян, які опинилися в екстремальній ситуації, існують певні правила поведінки, що засновані на світовому досвіді. Кожен, хто їх дотримується, не тільки зберігає власне життя, але й допомагає зберегти життя іншим.
Порядок дій при захопленні терористами в заручники дітей або працівників у приміщеннях чи на території закладу освіти
Забезпечити всіма можливими засобами (по телефону, голосом, посильними) термінову передачу інформації до правоохоронних органів про захоплення заручників.
Вжити всіх можливих заходів щодо недопущення паніки й вивести за можливості в безпечне місце дітей та працівників, які не стали заручниками.
Не допустити випадків несанкціонованих дій працівників закладу освіти та інших громадян, що не мають відповідних повноважень з визволення заручників. Про результати проведення оперативно-розшукових заходів доповісти начальнику відділу (управління) освіти. Далі діяти за його вказівками.
Порядок дій закладу освіти при евакуації
Після сигналу „Тривога” учасники освітнього процесу повинні звільнити приміщення групи за командою вчителя, відповідального за клас. Виходити із групи бажано поодинці. Діти мають залишити заклад освіти в супроводі вчителя. При цьому необхідно зачиняти вхідні двері, якими ніхто більше не користуватиметься.
Після сигналу тривоги директор школи повинен прибути до заздалегідь визначеного місця збору учасників освітнього процесу, куди надходитиме інформація від усіх підрозділів про перебіг евакуації.
Про всяк випадок, потрібно також планувати додаткові заходи для евакуації дітей-інвалідів та дітей із неврівноваженим характером.
Якщо під час тривоги класного журналу у вчителя не виявилося, тоді журнал необхідно якомога швидше доправити до місця збору, щоб провести повноцінну перекличку. Усі розмови та жарти під час здійснення евакуації дітям потрібно заборонити задля того, щоб зайвий шум не заважав дітям чути усі команди та вказівки керівника групи.
На сходах під час руху діти з одного класу повинні триматися разом та організовано спускатися донизу по одній стороні сходів. Інша сторона має бути вільною для руху дітей з інших класів, окрім випадку, коли сходи надто вузькі. Забороняється також випереджати групи дітей або окремих людей на сходах, які прямують до виходу. Усі кухарі та прибиральниці, адміністративний та інший персонал за командою „Тривога” повинні негайно відбути до місця збору. Повертатися в приміщення можна тільки після дозволу відповідальних осіб за евакуацію.
При виявленні підозрілого предмета на об’єкті:
1. Точно визначте місце перебування підозрілого предмета.
2. Дайте вказівку не наближатися, не торкатися, не розкривати, не переміщати знахідку, не заливати її рідиною, не засипати піском, не користуватися радіо- і електроапаратурою, переговорними пристроями.
3. Потрібно негайно доповісти:
- черговому адміністратору;
- директору закладу освіти (особисто або по телефону, чи передати через кого-небудь).
4. Опитуванням заявника і очевидців установіть час виявлення предмета.
5. При необхідності, організуйте евакуацію персоналу, використовуючи маршрути, віддалені від місця перебування підозрілого предмета.
 Як вести себе при терактах (при захопленні в заручники)
На жаль, ніхто з нас не захищений від ситуації, коли ми можемо опинитися в заручниках у терористів. Але все ж є декілька універсальних правил.
Намагайтесь зберігати спокій і не показуйте свого страху. Не опирайтесь терористам, не намагайтеся вступати з ними в бесіду, не прагніть розчулити їх або відмовити від виконання замисленого ними плану. Виконуйте їхні вимоги і не реагуйте на їхні дії щодо інших заручників.
Не порушуйте встановлених терористами правил, щоб не спровокувати погіршення умов вашого утримання. Не слід, наприклад, намагатися зв'язатися з рідними або правоохоронними органами. Якщо про це стане відомо вашим викрадачам, вони сприймуть це як непокору і, як мінімум, зроблять режим вашого утримання більш жорстким.
Може настати такий момент, коли турбота про стан власного духу і тіла буде здаватися вам безглуздою. Навпаки, у такій ситуації дуже важливо не забувати про особисту гігієну, робити фізичні вправи. Не можна дозволяти собі зосереджуватися на почуттях. Способів відволіктися існує чимало: намагайтеся придумати собі якусь гру, згадувати напівзабуті вірші, анекдоти тощо. Для віруючих великим порятунком є молитва.
Перебування в заручниках завдає психічну травму навіть вельми стійким людям. Звільнених нерідко обтяжують почуття провини і сорому, втрата самоповаги, різного роду страхи. Пам'ятайте, що це нормальна для колишніх заручників реакція. Для повернення до нормального життя потрібен тривалий період.
Заручники зазвичай знаходяться в умовах різкого обмеження свободи переміщення і відсутності засобів зв'язку. Вони не мають інформації про те, що відбувається у зовнішньому світі, як розвиваються події навколо захоплення. Це ускладнює прийняття рішень. Якщо заручнику дозволили вступити в контакт із рідними, слід заспокоїти близьких і попросити прикласти максимум зусиль для звільнення. При розмові з родичами треба пояснити про вимоги викрадачів, якщо наявна така інформація.
Рекомендації щодо дій при захопленні
Коли відбувається захоплення заручників, слід пам'ятати, що:
• Тільки в момент захоплення заручників є реальна можливість втекти з місця події.
• Налаштуйтеся психологічно, що моментально вас не звільнять, але пам'ятайте, що звільнять вас обов'язково.
• Ні в якому разі не можна кричати, висловлювати своє обурення.
• Якщо почався штурм, необхідно лягти на підлогу і закрити голову руками, намагатися при цьому зайняти позицію подалі від вікон і дверей.
• Тримайтеся подалі від терористів, тому що при штурмі по ним будуть стріляти снайпери.
• Якщо ви отримали поранення, головне – постаратися зупинити кровотечу, перев'язавши рану. Надайте допомогу тому, хто поруч, але в більш важкому становищі.
• Не слід брати в руки зброю, щоб вас не переплутали з терористами.
• Не намагайтесь самостійно чинити опір терористам.
• Якщо на вас повісили бомбу, потрібно без паніки голосом або рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб.
• Фіксуйте в пам'яті всі події, які супроводжують захоплення. Ця інформація буде вкрай важлива для правоохоронних органів.
Психологія заручника
Людина, яка опинилася в заручниках, спочатку не може повірити в те, що це сталося. Те, що сталося, здається йому жахливим сном, однак, незважаючи на це, потрібно відразу починати суворо дотримуватися правил, які дозволять вам зберегти життя і здоров'я – і своє, і чуже.
Під час захоплення важливо не втратити розсудливість. У тих, хто став заручниками, може виникнути некерована реакція протесту проти скоєного насильства. У такому випадку людина намагається бігти, навіть коли це безглуздо, кидається на терористів, намагається вихопити у бойовиків зброю. Бунтівного заручника терористи, як правило, вбивають, навіть якщо не планували вбивств і розраховували тільки шантажувати.
Після першого такого вбивства ситуація змінюється. Вина терористів перед законом зросла – вони вже відчувають себе приреченими. У свою чергу заручники, побачивши свою цілком імовірну долю, отримують найсильнішу психічну травму. Їх психіку починає руйнувати жах.
У випадку, якщо ви вже захоплені, і можливість бігти, яка, як правило, є тільки в перший момент, зникла, – не потрібно проявляти ніякої активності. Терористи зазвичай знаходяться в стані сильного стресу. Нерідко багато з них вперше опиняються в такій ситуації, їхня нервова система перенапружена, а психіка працює на межі. Вони теж бояться, і їхній страх перевтілюється в агресію.
Активна поведінка заручників може налякати терористів, у відповідь вони проявлять жорстокість. Чим менше у них страху, тим менше буде й агресії. При кожному значному русі, який ви збираєтеся здійснити, слід просити дозволу. Якщо хтось із заручників, навіть з найкращих намірів, проявляє активність, його необхідно заспокоїти, утримувати, не давати кричати і лаятися.
Із перших днів у заручників починається процес адаптації – пристосування до абсолютно ненормальних умов існування. Однак дається це ціною психологічних і тілесних порушень. Швидко притупляються гострота відчуттів і переживань – психіка захищає себе. Те, що обурювало або приводило у відчай, сприймається як буденність. Головне при цьому – остаточно не втратити людську подобу. Як утриматися?
Багато експертів відзначають, що ті нещасні люди, з якими в заручниках опинилися їхні діти, як правило, позбавлені розпаду особистості і втрати людського обличчя. Не замикайтеся в собі, постарайтеся придивитися до інших людей, з'ясувати, чи не потрібна комусь допомога. Навіть дрібниця – погляд розуміння, слово підтримки сприятиме тому, що між вами виникне контакт. Якщо людина відчуває підтримку, то і їй, і всім, хто поруч з ним, стає легше. Це перший крок до вашого спасіння. Зверніть увагу на людей, які впали в ступор: не намагайтеся вивести їх із цього стану – краще, якщо буде можливість, нагодувати їх, напоїти, допомогти влаштуватися зручніше.
Після звільнення
Як відзначають фахівці, іноді не лише люди, які побували в заручниках, а й свідки терористичних атак потребують допомоги психологів. Щоб полегшити повернення до нормального життя і тих, і інших, їхнім родичам і знайомим рекомендується дотримуватися правил.
• Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.
• Не слід намагатися швидко переключити увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати те, що з нею дійсно щось трапилося, повинна висловити свою реакцію.
• Навіть якщо людина каже, що вона у повному порядку, це може означати, що нерозв'язана психологічна проблема просто йде вглиб і потім обов'язково проявиться знову.
• Не заважайте людині „виговоритися”. Не потрібно її зупиняти, навіть якщо вона знову і знову розповідає свою історію всім членам сім'ї і знайомим.
• Якщо оповідач починає плакати – не зупиняйте його, дайте виплакатися. При цьому краще обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поруч із нею близькі люди.
• Чоловіки в таких випадках часто висловлюють свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути цей гнів. У такому випадку дуже корисно, якщо людина проявляє жести.
• Не можна надовго залишати постраждалого на самоті, дозволяючи йому замикатися в собі.
І. Ільницька,
методист обласного методичного кабінету (БЖД населення) НМЦ ЦЗ та
БЖД Закарпатської області