Роздуми на тему «Я - європеєць» (Іванна Катринець)

Наш світ сьогодні володіє неперевершеними можливостями. За останні декілька десятиліть бурхливим потоком увірвалися у наше життя європейські високорозвинуті технології. Адже ще зовсім порівняно недавно – якихось пів століття тому – наші батьки мали тільки приблизну уяву про наукові досягнення, які сьогодні для нас, учнів українських шкіл, є зовсім звичним явищем: Інтернет-ресурси, комп`ютери, технологічний соціум тощо. Адже з першого класу малюки вивчають уроки інформатики, кожен учень користується Інтернетом, студенти у вишах готуються до іспитів на електронних носіях, геть забувши про позавчорашні рукописні «шпаргалки». Так, звичайно, я з впевненістю можу сказати, що сьогоднішня Україна – європейська держава. Кожен прийдешній день створює такі ситуації, які заставляють нас, юних школярів, мислити по-дорослому, вміти приймати правильні, виважені рішення. Нам хочеться бути сучасними – брати активну участь у суспільному, культурному і, навіть, міжнародному житті країни. Вирішуючи певні проблеми, орієнтуючись на своїх старших братів і сестер, ми, школярі старших класів, усвідомлюємо свою значимість активної життєвої позиції. Разом із цим у нас формуються демократичні, європейські цінності: вчимося відстоювати свої права і свободи, надані нам Конституцією, проте не забуваємо про обов`язки. Культурна, освічена, високо соціально збагачена людина не може бути бездуховною. Такий закон людства. Коли мова йде про допомогу тим, хто страждає, хто потребує підтримки – матеріальної, духовної – мені, особисто, хочеться бути потрібною, вчасно підтримати, свій внесок у добру справу. Йдеться про допомогу дітям через Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Серце до серця», до якої ми, учні Горбківської школи залучаємося ось уже кілька років поспіль: збираємо кошти для потреб хворих дітей, пишемо листи, малюємо малюнки, і віримо, що наша справа принесе радість і щастя тим, кому складно.
Не можливо не згадати про сьогоднішню війну на Сході нашої прекрасної України. Здається, немає такої школи чи садочка, де б діти не писали листи зі словами підтримки та вдячності героям, збирали кошти для закупівлі військових потреб, розмальовували малюнки. Усе це говорить про високу духовну свідомість нашої молоді, відчуття своєї значимості та єдності. І, все-таки, незважаючи на важливість електронних технологій, пріритетними залишаються живе спілкування та читання книг.
Духовний світ людини, її ідейне становлення у сучасному світі, формування справжніх цінностей, моральної культури – головні проблеми нашого сьогодення. Важливу і головну роль тут відіграє література. Литовський поет Едуард Межилайтіс писав: «Поет може оживити і опоетизувати предмети і явища світу лише в один спосіб: пропустивши їх, немов через фільтр, через своє «я». Саме тому ліричні твори відзначаються великою емоційністю, торкаються найпотаємніших струн людської душі». Задумаймося над цими словами. Вони об`єднують нас, доводять, що література, а саме – поезія, може облегшити наші життєві проблеми, якщо ми її любимо, розуміємо, щиро сприймаємо.
Який саме шлях ми повинні пройти, щоб свідомо сприймати європейські цінності? Чи є Україна європейською державою? Ці питання хвилюють і мене. Задумуючись над ними, я співставляю, роблю висновки. Село, у якому я живу, дуже гарне, мальовниче. Воно потопає у зелені садів і лісів, по обидва боки розкинулися сині озера, вдень шум цивілізації перекриває пташиний спів, а вночі повітря наповнюється звуком цикад. Навкруги – добротні будинки, школа, де кожен учень може скористатися Інтернетом, поштове відділення, магазини, повні продуктів... Одним словом – Європа! Але, якщо придивитися пильніше, – сміття на вулицях, забруднені озера, у лісах відпочиваючі туристи «забули» поприбирати свої пляшки, поліетиленову тару. А ще до цього можна додати, що рівень доходів моїх односельчан – мізерний, кожен другий з молоді – на заробітках, та ще й за кордоном. А наша тривалість життя чи охорона здоров`я? Вони далеко не європейські. Мені боляче усе це визнавати, але інтелектуально, культурно та матеріально-стабільно ми зовсім не забезпечені. Діти геть перестали ходити в бібліотеки, мало читаємо книг, особливо художню, непрограмову літературу, а десятки людей – і навіть моїх ровесників, ніколи в житті не бачили музеїв, не відвідували театри. Обличчя односельчан втомлені, байдужі, а деякі навіть злі. На жаль, це не «європейська нація», це – найдешевша у Європі робоча сила. Коли говорять про успіхи економічних реформ у наших сусідніх Словаччині, Польщі чи у країнах Прибалтики, варто пам`ятати, що складовими успіху є їхні університети, які вважаються найкращими у Європі, а книжок там видається у декілька разів більше, ніж в Україні!
Сьогодні модно захоплюватися європейськими цінностями, але ми пам`ятаємо Шевченківське «... і свого не цурайтеся». Українці шанують свої національні цінності та ідеали. Ми знаємо, що Україна – серце Європи, географічний центр якої – на Закарпатті, поблизу Рахова. І хоч життя наших міст, сіл і селищ поки що не на європейському рівні, ми щиро прагнемо покращення. Тому повинні починати змінювати себе, свою свідомість. Адже за ці ідеали полягла Небесна Сотня під час революції Гідності. Ми пам`ятаємо про це, і пишаємося полеглими героями.
Новою владою зроблено вагомі кроки приєднання України до Європейського Союзу. Нас підтримують багато країн, особливо президент Польської країни Броніслав Коморовський, голова держави США Барак Обама і президент Литовської республіки Даля Грибаускайте. Ми – молоде покоління – готуємося зробити свій внесок у розвиток нашої держави, щоб піднеси її до рівня найрозвиненіших країн Європи. Утверджуючи свободу слова, створюючи усі умови для формування у молоді демократичних, європейських цінностей, вільно розвиваючи демократію в Україні, усвідомлюючи вагомість своєї активної життєвої позиції, я переконуюся, що Україна – європейська держава, а я у ній – європеєць!

Іванна Катринець,
учениця 9 класу Горбківської ЗОШ І-ІІ ст.
Іршавського району
(Керівник – учитель укр. мови та літератури Попович І.О.)