Із циклу історичних спогадів і професійних вражень

За законами філософії – час не зупинити. Особистості творять історію, а історія вписує, забуває чи/або навмисне замовчує їхні імена.
Мене запросили працювати в Закарпатський обласний інститут удосконалення вчителів ще на початку 90-х років ХХ-го століття – у період відродження, становлення та розбудови незалежної України.
Час набирав обертів… Руйнувалися стереотипи. Наукові і педагогічні колективи закладів освіти перебували в стані постійного творчого пошуку. Змінювалася парадигма освіти, підходи до навчання, висувалися нові вимоги до формування педагога з новим мисленням, його професійного рівня, розгорталися демократичні процеси, а з ними й утверджувалося українство.
Закарпатський обласний інститут удосконалення вчителів (тоді він мав таку назву) з боку вчителів області завжди розглядався як потужний педагогічний, науково-методичний освітній заклад, який сприяв підвищенню їхньої педагогічної кваліфікації і збагаченню досвіду роботи. Мені, як тій, котра працювала у 80 – 90-ті роки ХХ ст. «в гущі народу», тобто в ужгородських школах, директорувала, було приємно чути як високо оцінюють учителі професійність науковців та методистів інституту. Зазначимо, що тоді в Інституті працювали лише дві кафедри – кафедра педагогіки і психології (завідуючим призначено кандидата педагогічних наук, доцента Жупанина С.І.) і суспільних наук (завідуючим призначено кандидата історичних наук, доцента Ландовського Е.Ф.).
На той час я знала багатьох з колективу Інституту з тієї причини, що Сивохоп В.І., Прислупська І.І., Дорогій В.В. та інші методисти запрошували мене читати вчителям лекції з педагогіки, теорії і методики виховання. Скажу відверто і щиро: це був час професійних зацікавлень, активних наукових і методичних пошуків, краєзнавчих студій, професійної рефлексії.
Але сьогодні, використовуючи історичність події – 75-річчя від дня створення Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, хочу лаконічно висловитися щодо менеджменту управління та розвитку Інституту. Тогочасне керівництво Інститутом в особах Талапканича М.І. (директор), Петечука В.М. (заступник), Химинця В.В. (заступник) об’єднали свої зусилля для того, щоб у 2003 році створити в закладі ще дві нові кафедри – кафедру методики викладання суспільно-гуманітарних та художньо-естетичних дисциплін (завідувачем призначено кандидата педагогічних наук, доцента Баяновську М.Р.) та кафедру природничо-математичних дисциплін (завідувачем призначено кандидата педагогічних наук Ороса В.М). Кафедри суттєво збільшили науковий потенціал, підняли на якісно новий рівень педагогічну та науково-методичну діяльність ЗІППО.
Як підтвердила педагогічна й наукова практика, історія й професійне життя, це було мудре, виважене, державницьке рішення Закарпатського обласного інституту методики навчання і виховання, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (була й така назва) та Закарпатського обласного управління освітою.
Відповідно до освітніх потреб педагогів Закарпаття Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти і сьогодні відчуває гостру необхідність у створенні бодай ще однієї нової кафедри. Цього вимагає час і суспільні виклики.
Отож, із такої святкової нагоди щиросердно вітаю своїх колег. Бажаю всім міцного, як граніт, здоров’я, творчої наснаги, професійного зростання і вагомих здобутків.
Від свого імені і колективу кафедри суспільно-гуманітарної та етико-естетичної освіти дякую за створення умов і творчої атмосфери в Інституті нинішньому його керівництву.
Низький уклін нашому колективу!
З повагою Марія Баяновська