Щоб успіхи були високими, дружба міцніла, і мова рясніла...



Українська – у сусідів-словаків, словацька – у нас, в Україні. Саме такими побажаннями завершилася зустріч директора ЗІППО Тетяни Палько та автора цієї інформації з україністами Словаччини. І це далеко не всі побажання, які лунали по завершенні семінару «Національне шкільництво в Словаччині та в сусідніх країнах», який проходив у рамках відзначення 60 річниці кафедри україністики Пряшівського університету.


У роботі семінару, організованому кафедрою-ювіляркою спільно з Центром україністики, Методично-педагогічним центром (MPC) Пряшева та Асоціацією україністів Словаччини, взяли участь більше 40 представників освітніх закладів та осередків з України, Чехії та Польщі. Високий рівень зустрічі засвідчила присутністю та вітальним словом Генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч.
Про сучасне національне шкільництво в Словаччині доповідала професор Марія Чіжмарова, завідувач Кафедри україністики Пряшівського університету; про проблеми шкіл для української національної меншини Словаччини 60-х років ХХ ст. – Анна Віросткова, співробітниця Інституту суспільних наук Словацької академії наук. Завідувач кафедри україністики філософського факультету Інституту славістики ім. Т. Масарика у м. Брно Галина Миронова свою доповідь присвятила освіті на теренах Чеської Республіки. Полоністка Кафедри славістики Пряшівського університету Марія Чемпка-Вевіора доповідала про форми навчання української мови в системі національної освіти Польщі. Наша ж доповідь була присвячена особливостям забезпечення освітніх потреб національних меншин Закарпаття, звісно, з основним акцентом на задоволення освітніх потреб словацької меншини.
Представлені ґрунтовні наукові дослідження, попри всі сподівання і святковий настрій, довели, що за кордоном кількість українських навчальних закладів невпинно зменшується, як зменшується і кількість закладів, де українську вивчають як окремий предмет або факультативно. Гіркота з цього приводу, а також через те, що дедалі менше уваги приділяється національно-патріотичному вихованню студентства, через зниження уваги до історикознавчих матеріалів, вчувалася у виступі Миколи Штеця, науковця-україніста з-понад 40-річним стажем.
Ольга Бенч, на завершення семінару, висловила надію (швидше, переконання) що українській мові жити, бо вона є надзвичайною.
Завжди приємно, коли співпраця плідна, мости не руйнуються, є спільні конкретні плани. Щодо останніх, то ще до початку семінару нам вдалося провести перемовини з керівником MPC Пряшева Любомиром Вербовецьким про підписання угоди про співпрацю між ЗІППО та MPC.

Оксана Іваць,
доцент кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою ЗІППО