Виховувати на народних традиціях

Розпочався проект «Вишиття з історією». Першими ластівками стали вчителі Софія Андріївна Рішко та Ольга Олексіївна Кунцьо, чудово підготувавши учнів. Діти принесли родинні реліквії: вишивані рушни­ки, сорочки, серветки, скатертини й розповідали істо­рію кожної речі. Дехто приніс також дерев'яні та заліз­ні вироби, що спонукало подумати над Іще одним проектом - «Старовинні речі у нашому житті».

Це допоможе дітям побачити зв'язок старого з новим, уважніше вди­витись у навколишній світ, а головне-від опису речей пе­рейти до опису свого родоводу, таким чином зміцнюючи родинні зв'язки. Нещодавно зустріла розумний вислів як ілюстрацію нашої мети: «Кожна сім'я будує український світ закладає його».
Запорука міцної держави – у наявності чіткої системи цінностей, передусім культурних і духовних. А вони – в багатій історії та традиціях нашого народу, на яких потрібно виховувати юних громадян України. Цьому й було присвячено урок у 2 «Г» класі Ужгородського авторського навчального комплексу.
Діти захоплено підхопили нашу ідею й заповзялися за час літніх канікул збагатити свої колекції новими реліквіями та цікавими розповідями про свої родини. А ті, хто має аутентичний одяг, та й усі охочі, 24 серпня, в День незалежності України, зможуть узяти участь у вже третьому святі вишиванки, що відбудеться у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Приєднуйтеся!

1. Шовш Андрій: «Мій прадід жив у с. Люта Великоберезнянського р-ну. Він виготовляв і розмальовував дерев’яний посуд: тарілки, лотки. Деякі з них збереглися у наш час і донині».

2. Шугар Валентина: «Моя прабабуся вишила для мене подушку, коли я тільки народилася. І вишила на ній сонечко, яке б освітлювало мій життєвий шлях та місяць з зорями на добрі, спокійні сни для мене маленької».

3. Кіш Ніколетта: «Моя прабабуся з Львівщині. У нас збереглася праска, якою вона користувалася. Всередину прабабуся насипала розпечені вуглики, щоб праска нагрівалася».

4. Пуга Іван: «Найбільше я люблю слухати розповіді про мою прабабусю, яка народилася і прожила в с. Руські Комарівці Ужгородського р-ну. Все життя вона пропрацювала на фабриці «Ужгород-худпром», де розмальовувала рідні вироби. На згадку про неї в нашій сім’ї збереглися деякі сувеніри та вишиті її руками рушники. Я впевнений, якщо прабабуся була б ще жива, вона б багато чому мене ще навчила».

5. Алексанян Люсіне: «Моя прабабуся з Берегова. Саме там вишивають такі красиві рушники, серветки і подушки».

6. Рішко Валентин: «Моя прабабуся з Житомирської обл.. Називалася вона Валентина, згодом в честь неї назвали і мене. Вона пройшла ВВв, була в Німеччині у наймах. І коли війна закінчилася, повернулася пішки на рідну Україну. Ці рушники вишивала моя прабабуся».

7. Лукачина Анастасія: «Ці рушники вишиті моєю бабусею з Ужгорода. Вона мене дуже любить і багато чому навчила, а саме: вишивати «хрестиком» серветки.

8. Кулова Катерина: «Моя прабабуся дуже гарно вишивала. Ось цей рушник – весільний. З ним виходили заміж моя бабуся, мама та тітка. Ми бережемо його, як сімейну реліквію».

9. Кузнєва Анна: «Моя прабабуся жила в Хусті. Понад усе вона любила вишивати. Але в ті часи їй доводилося важко працювати. Вона любила розповідати моїй мамі, що коли потрібно було доїти корів, вона ховалася і вишивала, забуваючи про роботу. Ось рушник, вишитий руками моєї прабабусі».

10. Думницький Іван: «Моя прабабуся – ужгородка». Вона дуже гарно в’яже гачком. І ці чудові серветки – її роботи. І ще вона подарувала мені маленьку серветку, вишиту гладдю, яку виготовила її мати – моя прабабуся».

11. Балтович Ян: «Моя прабабуся була дуже працьовитою і доброю. Вона пережила 2 світові війни, залишилася вдовою і сама виховувала дітей. Сьогодні я приніс показати вишиті її натрудженими руками рушники, а також блузку, яку прабабуся вишила для моєї мами».

12. Фальч Юліанна: «Моя прабабуся жила в с. Турья Поляна Перечинського р-ну. У нашій сім’ї збереглося багато речей, які належали прабабусі. Це праска, вишиванки, рушники та візитка (так у давнину називали жіночі піджачки).