ЦІНА ПЕРЕМОГИ

УРОК-ДОСЛІДЖЕННЯ (11 КЛАС)

Мета:
На основі різних статистичних даних, що склались у сучасній історичній літературі, дослідити баланс втрат і здобутків України в роки Другої світової війни (1939—1945 pp.).
Розвивати в учнів уміння опрацьовувати і порівнювати статистичні дані, складати порівняльні таблиці, аналізувати позиції істориків та діячів стосовно масштабів втрат та руйнувань, завданих українському народові Другою світовою війною.
Виховувати в учнів почуття гордості за український народ та негативне ставлення до будь-яких проявів насилля.

Тип уроку:
урок закріплення набутих знань, умінь і навичок.
Форма проведення уроку:
урок - дослідження.


«Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було перш за все українською війною. Жодна Європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі, як Україна!»
Едгар Сноу (американський журналіст)

Зміст уроку
І. Слово вчителя
З розбудовою нового демократичного суспільства в Україні зростає актуальність осмислення її минулого, того важкого й неоднозначного шляху, який пройшла вона протягом своєї історії. Важливою частиною цього шляху є Друга світова війна як один з найскладніших, найтрагічніших і водночас найгероїчніших періодів історії України. Для деяких наших співвітчизників вона розпочалася 1 вересня 1939 року, адже західноукраїнські землі до 1939 року перебували у складі Польщі, і західні українці змушені були служити у Війську Польському. Для інших вона розпочалася 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія, в складі якої також були наші земляки, здійснювала «визвольний похід до Західної України та Західної Білорусії». Але для більшості наших співвітчизників війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Вона не припинялася на території України 1225 днів і ночей, була ареною жорстоких кровопролитних боїв, в ході яких були «перемелені» десятки добірних з'єднань Вермахту і його союзників, знищена значна кількість озброєння, бойової техніки супротивника. Але й з її закінченням багато наших земляків продовжувало вести боротьбу — на Далекосхідному фронті — проти Японії, в складі Червоної Армії, та в західноукраїнських лісах в лавах Української Повстанської Армії — проти Радянського Союзу.
За шість років Другої світової війни Україна та її народ зробили вагомий внесок у перемогу над ворогом. Тому на сьогоднішньому уроці ми повинні дослідити за допомогою різних статистичних даних, що склались у сучасній історичній літературі, баланс втрат і здобутків України в роки Другої світової війни. Але перш ніж перейти до даної проблеми, нам необхідно пригадати подій, що відбувались на теренах України протягом 1939 — 1945 років. Для цього пропоную провести - бліцтурнір, в якому братимуть участь всі учні класу.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
Історичний бліц турнір «Україна під час Другої Світової Війни». Запитання для бліцтурніру.
1. Яку долю було визначено Україні радянсько-німецькими договорами
1939 року?
2. Які плани щодо України виношував Гітлер та його оточення?
3. Згадайте й назвіть оборонні бої Червоної Армії в 1941 році на території України.
4. Чим пояснюються невдалі дії Червоної Армії на початку війни?
5. Що являв собою так званий «новий німецький порядок» на теренах
України?
6. Яку мету він переслідував?
7. Що ви знаєте про радянський партизанський рух в Україні?
8. У чому вбачаєте суперечливість і трагедію діяльності ОУН-УПА?
9. Назвіть основні наступальні операції Червоної Армії на Правобережній
Україні в 1944 році.
10. У чому полягає трагедія українського національного руху в роки війни?
II. Як заслуги українського народу були оцінені у світовому співтоваристві?
III. Мотивація навчальної діяльності.
Постановка проблеми.
Отже бачимо, що в ході Другої світової війни, Україна була одним з центральних плацдармів бойових дій. І внесок українського народу в перемогу над ворогом, небувалі жертви й мучеництво справедливо дістали міжнародне визнання: Україна стала в 1945 році членом-засновником ООН. Але нас ціка­вить ціна цієї Перемоги, за яку Україна розраховувалась людськими життями, руйнуваннями та іншими бідами, що були спричинені цією війною. Тому на ос­нові виступів своїх однокласників, які зараз прозвучать, визначте найбільш точні дані стосовно масштабів втрат і руйнувань, а також здобутків України в ході Другої світової війни.
(За 1—2 тижні до уроку вчитель дає кільком учням опрацювати різні за поглядами публікації, які розкривають масштаби втрат і руйнувань України в роки Другої світової війни. На уроці кожен з них виступає з «власним» підходом до цієї проблеми, наголошуючи при цьому на назві, авторі та році виходу матеріалів у світ.)
IV. Дослідницька робота. (Розповідають учні – члени дослідницької групи)
1-й учень (за Б.Д. Ашювишм та М.В. Лазаровтем; 2001 p.). Україна в ході Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська країна. Відступаючи з України, фашисти, як і більшовики в 1941 році, вдавалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все, що б міг використати противник. Як наслідок, — тільки безпосередні збитки, завдані господарству республіки, становили 285 млрд. крб. в цінах 1940 року (загальні збитки СРСР становили 679 млрд. крб., з яких 255 млрд. крб. припадало на Росію). Ця сума вп'ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС та інших державних підприємств протягом останніх 15 довоєнних років. Загальна ж сума збитків, яких зазнали населення й господарство України, становила 1,2—1,5 трлн. крб. — понад 40 % національного багатства. На руїни було перетворено 720 великих і малих міст та 28 тис. сіл України (близько 250 сіл зазнали долі Хатині), 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл, технікумів, вузів і науково-дослідних інститутів, 19 тис, бібліотек, понад 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. Десять мільйонів людей залишилися без даху над головою.
Крім того, з України було вивезено в Росію, Середню Азію та інші райони СРСР майже 1 тис. заводів та понад 4 млн. спеціалістів, 30212 тракторів, більше 6 млн. голів худоби, 1,6 млн. тонн шкур, хутра тощо. У Донбасі було затоплено усі шахтар знищено промислові об'єкти Дніпрельстану, всі 54 домни, ви­саджено в повітря мости, зруйновано залізниці, телеграфні лінії.
Все це негативно позначилося на життєвому рівні населення, яке залишилося на окупованій німцями території. Проте найстрашнішими були людські втрати, які в Україні становили 8 млн. чоловік (військові — 2,5 млн., цивільні — 5,5 млн.), в той час, як у Німеччини та Росії ці показники виявилися значно меншими — 6,5 та близько 6 млн. осіб. Загальні ж демографічні втрати України, які включають убитих в боях, померлих у концтаборах, депортованих, евакуйованих та емігрантів, становили 14,5 млн. чоловік.
2-й учень (за Ю. Зайцевим, 1998 p.). Друга світова війна з перших днів захопила у кривавий вир 42-мільйонний народ України. У складі різних збройних формувань брали участь понад 4,5 млн. українців, з них близько 4 млн. — у лавах Червоної Армії. Близько 50 тис. українців діяли у складі затонів, частин і з'єднань радянських партизанів. З них 96, у тому числі партизанські командири-генерали С. Ковпак і О. Федорів, стали Героями Радянського Союзу. Крім того, радянськими бойовими нагородами відзначено 2,5 млн. українських вояків, 2069 з них — званням Героя Радянського Союзу.
Билися з ворогом — 80 тис. бійців у лавах УПА, 120 тис. українців брали участь у війні в складі польських і чехословацьких формувань, а також у складі військ CШA, Канади і Франції. Водночас близько 250 тис. чоловік служили у сформованих німцями українській поліції та допоміжних військових частинах Вермахту.
За наказом Берліна та Москви у Донбасі були зруйновані й затоплені 882 шахти, які давали 115 млн. тонн вугілля щорічно, висаджені в повітря всі мета­лургійні та машинобудівні заводи України. Сільське господарство втратило 80 тис. тракторів і комбайнів, понад 10 млн. голів коней і великої рогатої худоби.
3-й учень (за М.В. — Квалем, 1999 р.). З Україною, точніше — з усім південним напрямом як географічним її продовженням, пов'язувались основні події на радянсько-німецькому фронті (4,5 тис. км), який був вирішальним у системі фронтів Другої світової війни (в 1941 — 45 pp. тут зосереджувалося від 56 до 76 % загальної кількості дивізій Вермахту, причому 607 із них було розгромлено саме на цьому фронті, тоді як на інших фронтах зазнали поразки 176 ворожих дивізій). Цілком логічно в цьому контексті твердити, що український південний напрям був центральним на радянсько-німецькому фронті, як і на всьому європейському театрі воєнних дій, принаймні, до кінця жовтня 1944 року.
Війна на території України не припинялася ні на годину — з 22 червня 1941 по 28 жовтня 1944 р. З цих 40 місяців 35 припадають на активні бойові дії регу­лярних військ. Особливо запеклі бої та битви відбувалися в більш ніж 100 населених пунктах республіки. На території України відбулася майже половина стратегічних операцій, проведених за роки Великої Вітчизняної війни. У бойових операціях на території республіки взяло участь 54 армії збройних сил СРСР. Все це пояснює масштаби втрат і руйнувань, які зазнала Україна в ході Другої світової війни.
4-й учень (за І. Муховським (2000 р.). Саме в Україні вирішувалася доля війни в Європі. Як в ході першого періоду війни, так і після Сталінградської та Курської битв, коли почалося масове вигнання гітлерівців з української території, тут постійно тривали активні бойові дії. Досвід свідчить, що тільки протягом січня 1943 — жовтня 1944 pp. на території республіки радянськими
військами було проведено 13 наступальних і 2 оборонні операції, А всього за час з 22 червня 1941 по 28 жовтня 1944 р. на території України радянськими військами було проведено 29 з усіх 76 стратегічних і фронтових наступальних та оборонних операцій.
Про непоступливість і впертість, з якими обидві воюючі сторони протистояли одна одній в Україні, свідчать і втрати, яких вони зазнали в боях на її території. Так, у стратегічних та фронтових оборонних операціях першого періоду, які були проведені на території України і Криму, Червона Армія, в силу різних причин, зазнала безповоротних втрат, що оцінюються в 2 млн. 242 тис. чоловік. У стратегічних та фронтових операціях другого періоду Війни (19 листопада 1942 — 31 грудня 1943 pp.) сумарні втрати Червоної Армії на території України становили 2 млн. 313 тис. 358 чоловік. Протягом третього періоду (січень 1944 — травень 1945 pp.) у Дніпровсько-Карпатській. Львівсько-Сандомирській, Кримській, Східнокарпатській, Західнокарпатській стратегічних та Житомирсько-Бердичівській, Корсунь-Шевченківській фронтових наступальних операціях радянські війська втратили 1 млн. 853 тис. 949 бійців та офіцерів. Значними були втрати радянських військ під час звільнення народів Європи від нацистського рабства. Вони склали 3 млн. 886 тис 686 чоловік. Порівняно невеликими вони були в ході Далекосхідної кампанії — 36,4 тис. чоловік!
Про загальні військові втрати українців і громадян України інших національностей протягом 1941 —1945 pp. свідчать матеріали поіменних облас­них видань історико-меморіального серіалу «Книга Пам'яті України» — 5 млн. загиблих на фронтах Великої Вітчизняної та Другої світової воєн. Демографічні втрати України за час війни були значно більшими. За період з 1 січня 1941 р. по 1 січня 1945 р. вони складають 13 млн. 584 тис. чоловік.
Приголомшливі масштаби людських втрат України можна зрозуміти, лише порівнявши їх з втратами населення інших країн, які так чи інакше брали участь у Другій світовій війні. Уявлення про це дають дані, які наведені а книзі «Памяти, павших. Великая Отечественяая война. 1941 — 1945г»: Німеччина — 6 млн. 231 тис.700 чоловік, Угорщина — 863 тис. 700, Італія - 93 тис. 900, Румунія — 681 тис. 800, Фінляндія — 86 тис. 400. Австрійські, судетські німці, уродженці Ельзасу й Лотарингії, люксембуржці, що воювали у складі Вермахту — 462 тис. чоловік. Безповоротні втрати інших учасників війни складали: США — 405 тис. чоловік, Великобританії — 375 тис, Японії - 2,5 млн. чоловік. Все це говорить про те, що Україна заплатила високу ціну за Перемогу, за визволення Європи від коричневої чуми, за трагічні помилки та прорахунки радянського державного й військового керівництва.
5-й учень (за Я.Грицаком, 1996 p.). У сучасній статистиці кількості воєнних жертв Україна займає перше місце: за час війни в Україні загинуло 5,5 млн. чоловік, тоді як Білорусія втратила 2,2 млн., Росія — 1,8 млн., Литва —- 644 тис, Естонія — 125 тис, Молдавія — 64 тис. Втрати України на фронтах (2,5 млн. чол.) поступаються російським, що становлять від 3 до 4 млн. чоловік. Але якщо підсумувати загальну кількість загиблих серед військових і цивільного на­селення, то в українському випадку ця сума становитиме 8 млн., що на 2-З млн.. більше втрат Росії і на 2,5 млн. — втрат Німеччини.
Українці виявилися справними вояками. У ході війни жителі України одержали 2,5 млн. орденів та медалей за хоробрість і відвагу із загальної кількості — 7 млн. Частка українців серед Героїв Радянського Союзу становила 18,2 % — 2072 чоловік (для порівняння — росіяни становили 71 %, білоруси — 3,3 %, представники інших 40 національностей — 7,4 %). Із 115 двічі Героїв Радянського Союзу, які удостоїлися цієї нагороди тричі, один — льотчик Іван Кожедуб — був українцем (двома іншими були маршал Георгій Жуков та льотчик Покришкін). Все це дозволяє стверджувати, що українці внесли свою вагому частку у перемогу над ворогом під час Другої світової війни.
6-й учень (за І. Муховським та О. Лисенком, 1997 p.). Виходячи з того, що Україна протягом 1941 — 1945 pp. направила до Збройних Сил СРСР 7 млн. чоловік, кожний другий з яких загинув, і вдаючись до методу екстраполяції, маємо підстави стверджувати, що із загальних безповоротних втрат на долю українців, громадян України припадав більше 3,5 млн. чоловік. Більш точні цифри (а не оцінки) може дати лише повна комп'ютерна обробка даних про особовий склад Радянської армії та ВМФ, які містяться нині в російських (колишніх центральних) архівах.
Також слід відзначити, що воїни-українці, громадяни України з честю виконали свій військовий обов'язок перед рідними й близькими, зробили свій вагомий внесок у звільнення європейських народів, які Потрапили до нацистського рабства. Зокрема, Українська РСР була другою за представництвом у радянських Збройних Силах після Російської Федерації. У безсмертному строю матросівців закарбовано 55 імен українських воїнів, а серед тих, хто пішов у вічність, повторивши подвиг М. Гастелло та його товаришів, — І. Баб'юк, І. Вдовенко та інші уславлені льотчики України.
Вихідці з України воювали на різних фронтах, виявляючи при цьому звитягу і доблесть. 20 українців удостоєні звання Героя в битві під Москвою, 68 — у боях за Ленінград, 15 — під Сталінградом, 30 — на Курській дузі, 200 — за визволення Білорусії, 143 — на території Прибалтики, причому 7 чоловік одержали тут другу найвищу відзнаку. Сотні героїв брали участь у боях за визволення Румунії, Польщі, Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Австрії, 100 українців з 589 кавалерів «Золотої Зірки» були удостоєні цієї нагороди в битві за Берлін.
Уродженці України становили значну частку вищого командного складу Збройних Сил СРСР. Маршалами Радянського Союзу були П.К. Кошовий, І.М. Кожедуб, А.І. Єрьоменко, Р.Я. Малиновський, К.С. Москаленко, П.С. Рибалко, С.І. Руденко, В.О. Судець, С.К. Тимошенко. Серед генералів та адміралів періоду війни близько 300 представників України. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни.
На відзнаку стійкості та мужності людей, які захищали свої міста від загарбників, почесні звання «місто-герой» присвоєно Києву, Харкову, Одесі, Керчі, Севастополю.
7-й учень (за В. Королем, 2000 p.). На основі даних Мойсеева, Геллера втрати Збройних Сил СРСР сягають понад 16 млн. чоловік. Але і це не вся прав­да. Тому що командування всіх рівнів занижувало наші втрати, а потім ці дані пішли до архівів. З урахуванням всього вищесказаного, а також даних Герасимова (вбито 16,2 млн. рядових і сержантів Червоної Армії, 1,2 млн. осіб офіцерського складу, 3-4 млн. тих, хто пропав безвісти: 5750 тис. становили військовополонені), наші військові втрати становлять понад 25 млн. чоловік. Це, в своїй переважній більшості, — представники слов'янських народів СРСР.
На підставі підрахунків, які лягли в основу заключного тому Книги Пам'яті України, безповоротні втрати України становлять 17 млн. чоловік, з них близько 5 млн. — військові. Але і це не зовсім точні дані, бо точної цифри наших військових втрат ми не будемо знати ніколи.
V. Узагальнення й систематизація результатів уроку.
Гіпотеза 1.
На підставі підрахунків, які лягли в основу наших виступів, безповоротні втрати України становлять від 7 до 17 млн. чоловік, з них 2,5—5 млн. чоловік — військові. Точної цифри наших військових втрат ми не будемо знати ніколи. Бо, за словами фронтовика і письменника В. Астаф'єва: «Ми просто не вміли во­ювати. Ми й закінчили війну, не вміючи воювати. Ми залили своєю кров'ю, завалили ворогів своїми трупами!». Свідченням цих слів є щорічні страшні знахідки сотень і тисяч останків наших непохованих воїнів, яких ніколи не порахує Жодна Книга Пам'яті. І ми завжди повинні пам'ятати про цю дорогу неоплатну ціну Перемоги і про безсмертний подвиг наших солдатів.
Гіпотеза 2.
Якщо підсумувати загальні військові втрати держав, з якими воював СРСР, то виходить, що в ході бойових дій вони втратили 8 млн. 649 тис. 500 чоловік (за книгою «Памяти павших. Великая Отечественная война. 1941-1945». — М., 1995. — С. 93). Військові втрати України складають 5 млн. чоловік («Книга Пам'яті України»). Це свідчить про те, що Україна як центральний плацдарм бойових дій в роки Другої світової війки заплатила надзвичайно високу ціну за Перемогу, за визволення Європи від коричневої чуми, за трагічні помилки та прорахунки радянського державного і військового керівництва.
Гіпотеза 3.
Великий внесок українського народу в Перемогу над ворогом, небувалі жертви і мучеництво, справедливо дістали міжнародне визнання. У 1945 році Україна стала членом-засновником ООН.
Возз'єднання усіх українських земель, як і вступ України до ООН, стали важливим кроком на шляху втілення споконвічної мрії українського народу про відродження своєї незалежної соборної держави!
Домашнє завдання.
Творче завдання: написати твір-роздум «Якої я хотів би перемоги для України та її народу над фашистськими загарбниками».

Надія Пукман, учитель-методист,
учитель історії Верхньоводянської ЗОШ І-ІІІ ст. №1
Рахівської районної ради Закарпатської області

Завантажити додаткові матеріал - "Вечір пам’яті"