Урок пам’яті на тему: «Наш край у роки війни. Книга пам’яті Закарпаття розповідає»

День визволення України від фашистських загарбників

Мета. Поглибити знання учнів про події, що відбувались у нашому краї в роки війни; розкрити героїзм мешканців нашого краю; закріплювати навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, вміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах.    
Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.
Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань.
Форма проведення: урок пам'яті

Обладнання: опорні конспекти, портрети історичних діячів; картки для хронологічного марафону.
Зміст Уроку Т. Вступне слово (Звучить мелодія воєнних літ)
"Замовкніть сурми, опустіться знамена,
Послухайте, люди, як мати рида...
Це від солдатської крові
Багряною стала земля..."

Чим далі віддаляє нас час від подій Другої світової війни, тим вагомішим постає перед нами безсмертний подвиг покоління, яке розгромило фашизм і врятувало людство від поневолення.
Шановним гостем на уроці є ветеран Великої вітчизняної війни Дячук М.І.
II. Оголошення теми і мети уроку
III. Мотивація навчальної діяльності
Урок пам'яті присвячується 60-ти річчю визволення України від німецьких загарбників.
IV. Відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань.
Про події Другої світової війни учні розказують мовою цифр, хронологічний марафон
V. Узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки.

Опрацьований матеріал з історії нашого краю ми записали в Книгу Пам'яті.
Відкриваємо першу сторінку Книги Пам'яті під заголовком "Карпатська Україна - один із етапів нашої державності"
У 1938 році внаслідок Мюнхенського пакту (договору між Англією, Францією, Італією та Німеччиною), Чехословаччина почала розпадатися. Утворилася автономна Словаччина. Українці Закарпаття також домоглися, що 11 травня 1938 року тут проголошено самоврядування під назвою Карпатської України. Уряд очолив Августин Волошин - священик, педагог, учений, письменник, організатор "Просвіти" на Закарпатті, великий український патріот. Організовувалась нова адміністрація, створювалися українська освіта, видавнича справа, сформовано Карпатську Січ як національні збройні сили. На Карпатську Україну нелегально прибували з-за кордону, зокрема з Галичини, патріоти, щоб допомогти творити українську державність на цій частинці української землі. Столицею автономії був Ужгород, та його незабаром окупували угорські війська. Уряд переїхав до Хусту. Карпатська Україна була сіллю в оці для всіх сусідніх держав та Радянського Союзу. Останній боявся, що приклад закарпатців може роздмухати самостійницькі настрої й на Великій Україні 14 березня 1939 року Угорщина за домовленістю з Гітлером почала збройну окупацію краю. Та закарпатські українці не думали покірно піддаватися нападникові. Наступного дня в Хусті проголошено повну незалежність Карпатської України, а, о. Августина Волошина обрано її Президентом. Карпатська Січ героїчно боролася з набагато сильнішою армією окупантів. Тисячі січовиків полягли в цій нерівній боротьбі. Це було перше збройне зіткнення українців з фашизмом.
На Закарпатті встановився жорстокий окупаційний режим. Багато тисяч українців кинуто до в'язниць та концентраційних таборів. Велика кількість закарпатців тікала на Радянську Україну, надіючись на допомогу "братів" зі Сходу. Та втікачів чекало гірке розчарування: комуністична влада сприймала їх Як "шпигунів" і запроторювала до концтаборів, звідки мало хто виходив живим. Національно свідомих українців винищували як фашисти, так і комуністи. Учасників боротьби за Карпатську Україну радянські каральні органи винищували навіть після перемоги над Німеччиною У 1945 р. Августина Волошина заарештували в Празі і перевезли до тюрми в Москві, де його замучили. Багато років у радянських концтаборах провів інший патріот Степан Клочурак, який у 1918 р. очолив Гуцульську Республіку, а в 1938-1939 роках був міністром в уряді Карпатської України. Всіх учасників визвольної боротьби на Закарпатті оголошено "українськими буржуазними націоналістами", "ворогами народу".
Відкриваємо 2-гу сторінку лід заголовком "Нелегальний перехід закарпатців до Радянського союзу та їхня доля", (розповідає творча група).
Добровольці Закарпаття - це феномен, якому немає аналогу в історії краю. Коріння даного явища сягають у часи, коли Закарпаття на початку 1939 р. було окуповане фашистською Угорщиною. Від тоді й аж до 1941 p., незважаючи на жорстокі переслідування властей, тисячі юнаків і дівчат нелегально переходили кордон, аби потрапити до своїх по той бік Карпат. Вони щиро вірили, що настане день, коли Закарпаття буде звільнено від чужоземних поневолювачів і прагнули самі взяти участь у боях за визволення свого народу. Але так склалося, що всі ті, хто перейшли кордон, були заарештовані й засуджені особливими нарадами. Молоді хлопці і дівчата, звинувачені у нелегальному переході кордону і в шпигунстві, діставали від З до 8 років ув'язнення, деякі з них були засуджені до розстрілу. Причини і мотиви нелегального переходу були такими:
- одні тікали від переслідувань жандармерії;
- інші не бажали служити в угорській армії;
- деякі закарпатці прямо дезертували з самої армії;
- частина краян шукали роботи, кращого життя, продовження навчання. В СРСР йшли здібні сільські хлопці, гімназисти, вчителі. Переходили кордон по одному, інколи 10-15 чоловік. Серед тих закарпатців, що воювали в Іспанії у 1937 - 1938 pp., в СРСР нелегально перейшли Варгулич І.А., Феер М.В., Чижмар СМ., Чижмар В.М., Гігінка В.М. Крізь табори ГУЛАГу до інших країн, зокрема до СРСР. Тих, хто не встигли втекти, ув'язнювали і піддавали тортурам, відправляли до робочих таборів. Опозиція могла діяти лише в підпіллі. Факти свідчать, що в русі Опору на Закарпатті були дві течії:
- підпілля і партизанський рух, що керувався радянськими гаслами;
- націоналістична течія, діяльність ОУН та УПА, що орієнтувалися на створення незалежної української держави.
За часів радянської влади про антирадянське підпілля, яке на Закарпатті було, нічого не говорилось. О.Д.Довганич нарахував ЗО молодіжних антирадянських груп і організацій, над якими відбулися суди. Крайовий провід ОУН Закарпаття був створений у 1939 р., до нього ввійшли: крайовий провідник Андрій Цуга (псевдо "Мур"), заступник провідника Д.Бандусяк, уродженець с. Ясіня, (псевдо Арпад), референт В.Потушняк, (псевдо "Донской"), референт по військовим справам Михайло Киштулинець, колишній студент та інші. Крайовий провід ОУН Закарпаття був зв'язаний з Краківським центром ОУН, на чолі якого був Степан Бандера. 1941 р. українські патріоти вивісили синьо-жовтий прапор на Хустському замку, між Хустом і Великою Копанею встановили хрест з надписом "Борцям за волю України". На листопад 1944 р. припадає поява перших антирадянських листівок, авторами яких були члени Закарпатського проводу ОУН. Липень-грудень 1945 р. організацію було ліквідовано органами Держбезпеки Закарпатської України.
Пишучи про комуністичне підпілля часів угорської окупації, жодним словом не згадували про таке українське націоналістичне підпілля, про відомий процес "Ковнер". У 1942 р. над сотнями молодих патріотів існувала сувора заборона на цю тему. Вироком військового трибуналу в Мукачеві встановлено, що притягнуті до відповідальності 1942 р. належали до однієї групи, яка поставила мету революційним шляхом визволити Закарпаття від Угорщини і створити самостійну українську державу.
Партизанський рух на Закарпатті має свою героїчну історію. Він виник після окупації Срібної Землі. На Великоберезнянщині підпільники організували бойові розвідувальні групи по 15-20 чоловік у кожній. Подібна пройшли студенти, вчителі з різних районів краю. Серед них Оленин М.М., Волощук І.В., Вайда С.М., Патрус-Карпатський A.M.
Донині дискусійним є питання про кількість втікачів. Справа в тому, що в різних історичних та багатьох інших публікаціях за 60 повоєнних років називалися різні цифри, часто надто перебільшені. Буквально до 90-х років про ці події відкрито не згадувалося і про це писати було заборонено. Сьогодні науково-реабілітаційним відділом обраної книги "Реабілітовані історією" обнародувані конкретні цифри; по всій колекції документів, які є у наявності у державному архіві: виявлено і реабілітовано 5613 чоловік, з них 4830 уродженців Закарпаття, 391 - Угорщини, 120 - Словаччини і Чехії, 72 -Румунії (Трансільванія). Цікаво й те, якими потоками закарпатці нелегально перетинали кордон СРСР:
1939 р. - перетнуло кордон 1064 чоловік;
- 1940 р. 4022 чоловік, або основна маса;
- 1949 р. - 527 чоловік.
Звільнено з таборів ГУЛАГу - 2951 втікача, померли в таборах 882 чоловіки. У кримінальних справах немає відомостей про звільнення або смерть 1700 чоловік.
Таким чином, загальна цифра всіх, хто нелегально перейшов кордон в СРСР, склала б 7,5 тис. чоловік.
Вище вказані цифри використала з монографії Довганича О.Д. Закарпатські добровольці: Нариси з історії та бойового шляху. Ужгород. 1998р.
Відкриваємо 3-тю сторінку під заголовком "Підпільний та партизанський рух".
Угорський окупаційний режим протягом березня 1939 р. по жовтень 1944 р. на нашій землі залишив після себе, тільки один великий гнів і ненависть народу. Арешти і переслідування були масовими і всеосяжними. Багато людей перебували у в'язницях, десятки з них повішані і розстріляні. Усіх євреїв поголовно відправили у концтабори. Інтелігенція і всі, хто не хотіли миритися з окупаційним режимом, покинули рідний край, емігрували робота велася і у Великому Бичкові. Фашисти розкрили діяльність патріотів, і в краї пройшли масові арешти.
Закарпатські антифашисти у Радянському Союзі були організовані у спеціальні загони. Першу таку групу очолив О.Борканюк. У січні 1942 р. загін був десантований у район неподалік від Ясіня. Доля цих людей склалася трагічно. Більшість їх загинула, О.Борканюк був арештований і страчений.
Під час знаменитого Капатського рейду Ковпака група закарпатців вирішила організувати в краї збройну партизанську боротьбу. Проте ця спроба виявилась невдалою - загін потрапив у полон. Та вже в серпні 1943 р. в районі г. Менчул висадилась розвідувальна група " Закарпатці" на чолі з Ф.Патакі. За півроку група виросла до 190 чоловік. З квітня по червень 1944р. у Мараморош, Сігеті, Хусті, Сваляві, Текові прилюдно розстріляли 30 учасників розвідувальної групи. У Шопронській тюрмі був страчений керівник загону Ф.Йатакі. 59 учасників групи "Закарпатці" були нагороджені урядовими нагородами.
VI. Підсумок уроку
VII.Домашнє завдання.
Написати есе на тему «Мої земляки - визволителі».

Пукман Надія Павлівна, вчитель історії Верхньо-Водянської ЗОШ І-ІІІ ст. Рахівського району, «Вчитель-методист.
Шимон Юрій Юрійович, методист каб. методики викладання сусп.-гуман. та художньо-естетич. дисциплін Закарпатського ІППО