Сучасні прийоми організаційно-навчальної діяльності вчителів та учнів при вивченні історії в школі

(Методичний посібник /Автори-упорядники Ю.Ю.Шимон, І.І.Щерба. - Ужгород, 2010)

Методичні поради вчителям історії та юним історикам для роботи з історичними джерелами; для навиків аналізу і порівняння подій, фактів, критичного сприймання їх; підготовки до уроків, конкурсів, олімпіад, турнірів, дебатів та інших інтелектуальних випробувань. Розрахований на вчителів, учнів загальноосвітніх навчальних закладів, спеціалізованих суспільних класів гімназій та ліцеїв, абітурієнтів, всіх тих хто прагне поглибити свої знання з історії.
Посібник орієнтований на самостійне читання, засвоєння викладеного матеріалу в процесі навчання та самопідготовки.
Становлення та розвиток нових соціально-економічних та політичних відносин в українському суспільстві зумовили необхідність перегляду вимог до організації навчального процесу у школі. Найважливішим завданням системи освіти сьогодні є створення найбільш сприятливих умов для розвитку високоосвіченої, творчої та активної особистості. У концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено, що освіта XXI століття - це освіта для людини. Її стрижень - розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання й уміння для творчого розв'язання проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни.
Національна доктрина розвитку освіти України передбачає докорінне оновлення історичної освіти з метою забезпечення становлення демократичного суспільства. У пояснювальній записці до програм з історії для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів визначено, що критерієм оцінки навчальної діяльності учнів сьогодні є не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до матеріалу, що розглядається, спільного розв'язання навчальної проблеми.
Тому вивчення історії у школі повинне забезпечити співтворчість учня і вчителя, збуджувати інтелектуальну активність школяра, готуючи його до активної участі у громадському житті. Один зі шляхів реалізації цього завдання полягає в удосконаленні методів навчання, спрямуванні їх на активну пізнавальну діяльність учнів, залученні до самостійного розвитку проблем, застосування у навчанні дослідницьких методів.
ІНТЕГРАЦІЙНИЙ МЕТОД РОБОТИ
З ІСТОРИЧНИМИ ДОКУМЕНТАМИ
Інтеграційний метод полягає в організації самостійної роботи з метою здобуття історичних знань за допомогою першоджерел. Він спрямований на об`єднання в процесі роботи з історичними джерелами таких компонентів змісту навчання, як:
1)            інформаційний (знання фактів, зв'язків, тенденцій);
2)            операційний (формування загальних, предметних і розумових умінь);
3)            творчо-пошуковий досвід у виконанні пошукових завдань, пошуково-дос­лідницької практичної діяльності);
4)            ціннісно-смисловий (досвід емоційно-ціннісних стосунків).
Інтеграційний метод роботи з історичними документами будується на загальних принципах історичної освіти, якими є: науковість; вироблення цілісного наукового світогляду; конкретно-історичний підхід; гуманізація та особистісна орієнтація;
Системність, комплексність, міжпредметна та між курсова інтегрованість; альтернативно-ігровий підхід.
І. Первинний аналіз першоджерел передбачає роботу над документом, за планом:
1)            Яка назва документа?
2)            Хто автор? Яка його життєва чи полі­тична, соціальна та інша позиції?
3)            Чи відома вам історія написання документа? Де і коли його було написано?
4)            Для кого він призначений?
5)            З якою метою написане це джерело?
6)            До якого виду джерел належить? (Законодавчий акт, ділова документація, приватний акт і т.і.).
7)            Чи поділено документ на частини? Які назви вони мають?
8)            До якої частини історичної теми, що вивчається, належить це джерело?
ІІ. Метод поетапного вивчення джерел ґрунтується на орієнтуванні учнів на самостійне вивчення необхідної інформації за допомогою трьохетапного алгоритму дій:
Підготовча робота (перший етап)
1. З'ясування термінології джерела, яка несе змістове навантаження.
2. З'ясування причин, часу та умов створення джерела, яке вивчається.
3. Аналіз основних фактів та подій, внесених автором до тексту.
4. З'ясування якісних характеристик особистостей, згадуваних автором.
Засвоєння змісту джерела (другий етап)
1. Виділення вузлових питань джерела.
2. Виокремлення аспекту курсу, що вивчається.
3. З'ясування ідей і положень, які набули розвитку у наступні періоди історії.
4. Оформлення конспекту (робочих записів змісту джерела).
Виконання узагальнюючих і практичних завдань (третій етап)
1. Визначення взаємозв'язку ідей та положень джерела між собою (узагальнення).
2. З'ясування значення ідей джерела для історичного періоду, що вивчається, та сучасності.
3. Виконання практичних завдань на основі аналізу подій і процесів сучасності.
Проте методисти, насамперед західноєвропейські та американські, наголошують на необхідності враховувати наміри та тенденційність авторів первинних і вторинних джерел. Зокрема, дослідниця з Північної Ірландії К. Галлагер пропонує учням під час аналізу джерела знайти відповіді на низку запитань:
1.            Хто? Хто зробив чи написав це? Яку посаду він/вона обіймає, яке займає становище?
2.            Що? Про що воно нам розповідає? Про що воно нам не розповідає?
3.            Коли? Коли це було написано? Який історичний контекст? Які особливості того періоду або ідеї могли вплинути на автора?
4.            Де? Де ці події мали місце або чого вони стосуються?
5.            Чому? Чому це було зроблено чи написано? Чи існувала якась конкретна причина? Чи можна розкрити цю причину шляхом:
Визначення, на яку аудиторію розрахована робота;
Аналізу мови та стилю, які були використані у роботі;
Читання між рядків.
6. Як? Яким чином воно було побудоване чи зведене разом? Як його можна порівняти з іншими доступними джерелами?
Практична робота над текстами першоджерел зводиться до конспектування, складання плану або тез.
- Форми конспектування:
а) словами автора;
б) переказ змісту своїми словами;
в) мішана форма, яка поєднує дві попередні.