Методичні рекомендації щодо вивчення суспільствознавчих дисциплін у 2012-2013 н.р.

Історія
Головними завданнями навчання історії є розвиток в учнів історичного мислення, формування позитивної історичної самоідентифікації; відпрацювання навичок творчої діяльності та вмінь використовувати отримані знання та навички на практиці, виховання в молодого покоління особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних цінностей, демократизму, патріотизму; підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті.

Вивчення історії України та всесвітньої історії доцільно синхронізувати. Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу зазначених курсів як послідовно так і паралельно. Районні та міські методичні кабінети не уповноважені регламентувати розподіл учителем навчальних годин у межах тем.

Учням 5-7 класів важливо пояснити, що таке історія і чим займаються історики. Під час викладання історії України та всесвітньої історії на цих паралелях передусім потрібно сприяти тому, щоб учні мали можливість дізнатися більше про різні історичні факти, які визначають епоху і є основними, найсуттєвішими; постійно розвивати вміння і навички учнів щодо праці з історичними фактами, які дають узагальнену картину минулого; формувати розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, відчуття епохи, неминучість руху суспільства до історичного прогресу. Також увага має приділятися формуванню первинних уявлень про історичну карту шляхом знайомства з настінною картою, навчанню того, як потрібно показувати на карті території держав, міста, напрямки військових походів тощо.

Також увага повинна бути приділена наскрізним історичним поняттям: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія, матеріальна та духовна культура.

Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками, дидактичними вправами.

Знання, які здобувають учні, переходячи із класу в клас, повинні розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізувати під час викладання історії у 8 та 9 класах. Розкрити перед учнями великий шлях, пройдений українським народом, від гетьманської держави, національно-державницьких ідей другої половини ХIХ ст. Вивчення історії України збігатиметься із загальним контекстом всесвітньої історії. Для обох курсів буде логічним звернутися до таких історичних понять: індустріальне суспільство, соціальна структура суспільства, національно-визвольна війна, соціальна революція, технічний прогрес, гуманізм, національно-культурне відродження. Школярі повинні навчитись аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, визначати суть, причини, значення історичних подій, вміти самостійно працювати із різноманітними джерелами інформації, готувати доповіді та виступати перед однокласниками.

Вивчення історії України та всесвітньої історії у 10-11 класах - це етап удосконалення й розвитку набутих навичок, формування цілісної картини суспільного розвитку.

У старшій школі процес навчання необхідно зорієнтувати на активізацію пошукової та пізнавальної діяльності учнів. Проте не слід зменшувати уваги й до базового курсу. Оптимальним є впровадження в навчально-виховний процес на уроках історії таких форм роботи як лекції, робота з документами, аналіз статистичних матеріалів, що забезпечить підготовку учнів до творчої самостійної роботи. Одним із способів активізації навчального процесу може бути рольова гра, індивідуальні та групові форми роботи.

Історична освіта має активно сприяти формуванню гармонійно розвинутої і цілісної особистості, здатної до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

Безпосередньо вчителі історії повинні зосередити свою увагу на забезпеченні виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, сприяє розвитку і збагаченню українських культурно-історичних традицій, вихованню культури міжетнічних і міжособистісних відносин, формуванню навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

Нові можливості у вивченні історії відкривають інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Опора на візуальне сприйняття характерне для сучасного етапу розвитку цивілізації. Часто в процесі інформаційної комунікації зоровий знак переважає над текстовим. Тому використання мультимедійних засобів на уроках історії полегшує процес запам'ятовування, дозволяє зробити урок більш цікавим і динамічним, «занурити» учня в обстановку будь-якої історичної епохи, створити ілюзію присутності, співпереживання, сприяє становленню об'ємних і яскравих уявлень про минуле.

Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників – атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Дієвим засобом розвитку інтересу до історії є показ взаємозв’язку із сучасністю.

Однією із найбільш традиційних позакласних та позашкільних форм організації історичної освіти є предметні олімпіади.

Їх завдання актуалізують роботу учнів з історичним джерелами, вміння встановити логіку історичних подій в загальному контексті. Саме такі компетентності ставилося за мету перевірити на обласній олімпіаді з історії. Серед позитивних моментів назвемо образність і оригінальність мислення, доволі високий рівень ерудиції та аналітичних здібностей школярів, гарне володіння жанром історичного викладу та навичками порівняльного аналізу історичних подій і явищ, особливо у завданнях з наперед заданим алгоритмом його виконання. Водночас учням бракує системних знань з історичної хронології, історичної картографії й особливо з джерелознавства. Очевидно це пояснюється недостатньою кількістю додаткового хрестоматійного матеріалу, який опрацьовують учні, а також те, що в процесі роботи з джерелами не звертається увага на авторство та назви історичних творів, на їхні стильові особливості. На ІІІ етапі Всеукраїнської олімпіади учні вдало виконують завдання з ідентифікації і характеристики історичних персоналій, однак мають труднощі при складанні розгорнутої характеристики історичних діячів, дотримуючись наукового формату. Не всім школярам вдається продемонструвати уміння синтезувати та аналізувати навчальну інформацію, структурувати відповідь, чітко висловлювати власну думку, робити аргументовані висновки.

За підсумками ІІІ етапу (обласної) олімпіади з історії найкращі результати показали команди міст Ужгорода, Хуста, Мукачево, Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернат Закарпатської обласної ради, Виноградівського, Міжгірського, Рахівського, Свалявського та Ужгородського районів.

ІV етап XVІІ Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії проходив з 26 по 30 березня у м. Івано-Франківськ. Троє учнів з команди Закарпатської області стали переможцями цієї олімпіади. Андрійцьо Анатолій – учень 10 класу Хустської гімназії-інтернату, Трачук Віталій – учень 10 класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15 міста Ужгорода отримали диплом ІІІ ступеня, Кулик Андрій Анатолійович учень 10 класу Мукачівського ліцею Мукачівської міської ради Закарпатської області отримав диплом ІІ ступеня.

У 2012-2013 навчальному році учителям необхідно приділяти більше уваги роботі учнів з історичними джерелами, понятійним апаратом, хронологією, вчити учнів встановлювати хронологічну послідовність подій та визначати дату на основі певних подій, явищ, процесів, правильно структурувати й оформляти план відповіді, визначати історичні джерела тощо.

В оволодінні школярами навчальним матеріалом варто зосереджувати увагу і в контексті підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, альтернативи якому немає.

У цьому зв’язку першорядне значення має ріст фахової майстерності вчителів через самоосвіту, роботу методичних об‘єднань, курсову перепідготовку та роботу в міжкурсовий період, участь у проектах і конкурсах.

Велику роль у національному вихованні школярів відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча.

Спираючись на висновки, зроблені у ході бесід з учителями та учнями, спостережень під час практичних позаурочних заходів, з‘ясовано, що позаурочна робота з історії має значно більші можливості, аніж шкільний урок, чітко регламентований у часі, для розвитку як предметної компетентності в цілому, так і окремих умінь старшокласників: описувати побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, письмових та речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам‘яток), розробляти історичні навчальні проекти, присвячені історії рідного краю відповідного періоду, його відомим людям, вести пошуково-краєзнавчу роботу тощо. Також визначено, що, розглядаючи краєзнавство як складову позаурочної роботи, більшість учителів головну увагу зосереджують на розвитку дослідницьких умінь старшокласників, оскільки вони переконані у тому, що саме краєзнавча робота у позаурочній практиці є одним із найефективніших засобів для формування історичної компетентності та інтересу учнів до дослідницької діяльності та розвитку їх пошукових умінь. Учнівські проекти, що торкаються історії свого роду, відомих земляків, історії підприємств, про які діти чули з дитинства, де, можливо, працювали або працюють їх близькі люди тощо, викликають великий інтерес в учнів і є потужним мотиваційним імпульсом для занурення їх у пошукову діяльність.

Перевагою при вивченні місцевої, регіональної історії є можливість побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Можливість роботи в музеях, проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити учнів навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумачення та визначення їхнього місця у більш широкому історичному контексті. Краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до вивчення і збереження навколишнього середовища, любові та поваги до «малої Батьківщини», що є важливою основою патріотизму.

Активізації інтересу учнівської молоді до історії, в першу чергу до минувшини рідного краю, формуванню навичок критичного погляду на історичні події, уміння робити висновки сприяє дослідницька діяльність. Ця робота є цікавою і захоплюючою, стимулює інтерес учнів до історії рідного краю. При цьому можуть бути широко застосовані такі форми і методи, як інтерв’ю, збір історичних експонатів, робота в архівах тощо.

У 2012/2013 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи». Для 10-11 класів академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми «Історія України. 10-11 класи» авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми «Історія України. 10-11 класи» (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. Всі програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua), надруковані у фахових виданнях та вийшли окремою збіркою у 2010 році.

Важливою складовою історії України другої половини ХХ століття є Друга світова війна, один з найтрагічніших періодів історії.

Саме з Україною пов'язані основні, вирішальні події Великої Вітчизняної війни. Україна зазнала найбільших втрат у ході Другої світової війни. На території України вирішувалась доля війни в Європі. Український і південноросійський напрями постійно були головними на Східному фронті. Але й після визволення України багато наших співвітчизників продовжували воювати на Далекосхідному фронті – проти Японії, у складі Червоної армії, в західноукраїнських лісах у лавах Української повстанської армії.

Неймовірними зусиллями український народ намагався подолати тяжкі наслідки війни. Складний і суперечливий процес відбудови зруйнованого під час війни народного господарства потребував титанічних зусиль трудящих. Сталінський тоталітарний режим намагався зміцнити свої позиції, активізуючи пропагандистську обробку населення. Погромні ідеологічні кампанії були за умов культурно-ідеологічної ізоляції країни формою зміцнення тотального ідеологічного контролю за суспільними процесами. Все це гальмувало розвиток суспільно-економічного і політичного життя в країні.

Період другої половини 1950-х – середини 1960-х років, що має назву «відлига», розпочався після смерті Й. Сталіна. Характерними ознаками цієї доби був відхід від жорстокої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямі демократизації, гуманізації політичного та громадського життя. Процес десталінізації супроводжувався лібералізацією суспільного життя, припиненням терору та реабілітацією жертв політичних репресій, розширенням контактів із зовнішнім світом, спробами реформувати консервативну модель державної економіки. Такі процеси зумовили виникнення нової духовної атмосфери в суспільстві, відкривши можливості для позитивних змін у житті населення України.

Розвиток суспільства у другій половині 50-х – середини 60-х років ХХ століття відбувався в складних умовах. З одного боку, це були роки поступального розвитку української економіки, соціального та духовного життя, пошуку шляхів реформування командно-адміністративної системи управління, лібералізації та демократизації радянського суспільства, а з іншого боку – посилення негативних тенденцій в суспільно-політичному, економічному і духовному житті, що поступово призвело до застою в усіх сферах життєдіяльності країни.

Період другої половини 60-х – першої половини 80-х років увійшов в історію як період «застою». Він характеризувався надмірною ідеологізацією суспільної свідомості, посиленням тоталітарних тенденцій в адміністративно-державному управлінні, боротьбою з інакодумством. Розпочався тотальний наступ на «шістдесятників», практично припинилася реабілітація репресованих сталінським режимом, пройшла хвиля арештів і судових процесів, посилилася русифікація України.

Новий етап в історії українського суспільства відкрила «перебудова», покликана подолати негативні тенденції в розвитку Радянського Союзу.

Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, поклало початок періоду, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку, інтеграція зі спільнотою демократичних країн Європи.

Для вивчення історії України зазначених рівнів у 11 класі рекомендується до використання 3 підручники.

У підручнику з історії України авторів Гупан Н.М., Пометун О.І., Фреймана Г.О. вдалою є структура розділів: на початку кожного винесено його короткий зміст, у кінці з метою узагальнення вивченого є рубрика «Чи засвоїли ви розділ». Завдання підручника різноманітні, цікаві, згруповані за рівнем навчальних досягнень учнів. Після теми уроку подано основні питання, які опрацьовуватимуться, закцентовано увагу одинадцятикласників на основних поняттях, термінах, датах – рубрика «Зверніть увагу», а також виокремлено ключові питання для розуміння та сприйняття нового матеріалу – рубрика «Подумайте». Оригінальною особливістю підручника є запровадження рубрики «Зверніться до джерел», що посилює наукову компетентність текстового навантаження. Ілюстративний матеріал супроводжується запитаннями та завданнями розвивального характеру, що засвідчує його дидактичну доцільність.

Підручник авторів Струкевич О.К., Дровозюк І.С., Романюк І.М. розроблено як складову хронологічно послідовної лінійної схеми шкільної історичної освіти. У ньому викладено історію України від початку Другої світової війни до початку ХХІ ст.

Підручник містить навчальний історичний матеріал, що синтезує культурологічний, цивілізаційний та соціо-антропоцентричний підходи до життя в минулому. Суб’єктом і творцем історичного процесу у підручнику подано людину, народ, етнічні меншини, українську націю політичну. Показано, які еволюційні зміни відбувалися з даними історичними суб’єктами, як провідні історичні діячі і народ протягом визначеного історичного періоду долали ті внутрішньополітичні виклики, які були зумовлені політико-культурними, правовими, соціальними особливостями історичної еволюції українського суспільства у складі СРСР.

У педагогічно-виховному контексті автори підручника добирали навчальний матеріал таким чином, щоб формувати у учнів систему таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я.

У підручнику авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. академічного (стандарту) рівня для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів викладено авторське бачення новітнього періоду історії України. Зміст доповнює велика кількість різноманітних документів і розповідей рубрики «Усна історія». Ретельно продумані тести і завдання сприятимуть засвоєнню навчального матеріалу.

Для класів історичного профілю чинними є програми «Історія України. 10-11 класи», розрахована на 4 години на тиждень (140 годин на рік). Автори програми Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.

Для класів історичного профілю рекомендується підручник автора Турченка Ф.Г. У підручнику подано систематизований виклад подій в Україні від початку Другої світової війни до кінця 2010 р. Текст складено на основі новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної історичної науки. Велика увага приділяється висвітленню особливостей соціально-економічного й політичного розвитку України в роки радянської влади, впливу тоталітарної системи на культурно-ідеологічні процеси в республіці, дисидентському руху, досягненню Україною незалежності, розбудові незалежної української держави.

Весь курс матеріалу поділено на теми, кожна з яких складається з параграфів, а ті, в свою чергу, розподіляються на «ліхтарики». Методичний матеріал охоплює майже всі науково-методичні прийоми. Подано такі рубрики як «Згадайте», «Творче завдання», «Перевірте себе». Наприкінці кожної теми під рубрикою «Уроки творчості» автор пропонує ряд тем з для обговорення у класі. Додатковий матеріал представлений рубрикою «Документи», під якою вміщено фрагменти робіт відомих вітчизняних та зарубіжних вчених та документальні свідчення. До кожного документа запропоновані питання.

У підручнику подано ряд унікальних історичних карт, зроблені професійним картографом. Підручник широко проілюстрований рідкісними документальними світлинами, які допоможуть учням зрозуміти складні історичні процеси.

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми «Всесвітня історія. 10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)» колективу авторів Ладиченко Т.В. та ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень).

Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії (автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.), що розрахована на 3 години тижневі (105 годин на рік).

Період всесвітньої історії, що вивчатиметься в 11 класі загальноосвітньої школи, хронологічно охоплює період з 1939 по 2011 роки і є продовженням «новітньої», або «модерної історії». За цей відносно недовгий проміжок часу в історії людства відбулись величезні зміни, що позначились на житті кожної людини в усіх куточках Земної кулі. Світ у другій половині ХХ ст. зазнав найбільших змін, перетворень, катаклізмів за всю свою історію.

Головною та трагічною сторінкою історії середини століття стала Друга світова війна. Друга світова війна спричинила небачену раніше мобілізацію до діючих армій, застосування нових видів військової техніки й озброєнь, катастрофічні руйнування. Ця війна принесла із собою величезні втрати серед цивільного населення, яких раніше історія не знала. Велику частину людських втрат склало цивільне населення – жертви геноциду.

Вдруге в історії зіткнення наймогутніших держав світу та їх союзників захопило у вихор глобального катаклізму країни та людей з усіх континентів. Але вперше саме в ході Другої світової війни фактично вирішувалась доля людства та базових цінностей людської цивілізації, які намагався зламати нацистський «новий порядок». Не тільки за масштабами людських втрат та соціальних потрясінь під час війни, але й за уроками війни, її наслідками людське суспільство зазнало докорінних змін.

Середина ХХ століття знаменувалася початком жорстокої конфронтації між державами «соціалістичного табору» на чолі з СРСР та країнами західної демократії за на чолі з США. Тільки з кінця 1980-х рр. політика «холодної війни» на межі «гарячої» ядерної катастрофи змінилась розрядкою міжнародних відносин.

Період із середини ХХ ст. до початку ХХІ ст. знаменувався переходом від протистояння демократичних і тоталітарних держав до затвердження в світі демократичних принципів, ринкової економіки; переходу від «двополюсної» до «багатополюсної» моделі устрою світу. У ці десятиліття відбувся небувалий підйом боротьби народів за національну свободу та незалежність, що призвело до краху колоніальних імперій та побудови нових держав, докорінної зміни політичної карти світу.

Нечуваними темпами розвивається науково-технічний прогрес, який стає все більш важливим фактором суспільного розвитку та є важливим фактором глобалізації.

Глобалізація є ключовим поняттям, яке характеризує процеси світового розвитку на початку ХХI ст. Феномен глобалізації виходить за чисто економічні рамки та охоплює практично всі основні сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства. Разом з тим, наприкінці ХХ – на початку XXI століття з особливою переконливістю з’ясувалося, що стрімкий економічний і технічний прогрес не позбавлений і зворотного боку: в сучасному світі нагромадився комплекс глобальних проблем, спричинених негативними рисами та суперечностями сучасної цивілізації.

Отже, вивчення періоду всесвітньої історії, що викладається в 11 класі загальноосвітнього навчального закладу, є важливим не тільки для розуміння складних соціально-економічних, політичних, культурних процесів сьогодення в Україні та світі, але й для усвідомлення тенденцій подальшого розвитку людства. За умов глобалізації події в будь-якому куточку Землі, наукові відкриття та технічні винаходи, нові ідеї та явища в мистецтві безпосередньо впливають на життя кожної людської спільноти, кожної людини. Розвиток людства супроводжується не тільки позитивними явищами, але й несе в собі нові виклики, кризи, моральні проблеми, проблеми вибору. Досвід розв’язання деяких із цих проблем можна знайти в історичному минулому, а деякі є новими та потребують принципово нових підходів, але, безумовно, з урахуванням історичних уроків. Вивчення «модерної історії» дає не тільки задоволення пізнання, але й може надати ключі до розуміння важливих сучасних суспільних, технічних, моральних явищ.

У видавництві «Генеза» вийшов друком додаток до підручника «Історія України, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г., який містить навчальний матеріал, що охоплює події від 1921 до 1939 рр. Матеріал трьох тем вміщено в десяти параграфах і завершується повторювально-узагальнюючим уроком. Структура навчального матеріалу та методичний апарат вміщені в додатку, відповідають будові підручника з історії України для 10 класу. Такий підхід має сприяти практичному застосуванню набутих умінь і навичок роботи з підручником, вдумливому та якісному опануванню навчального матеріалу, виконанню навчальних програм з історії України.

Також вийшли друком додаткові матеріали до підручника «Всесвітня історія», 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень) автора Полянського П.Б. «Драматичні тридцяті». У посібнику висвітлюються питання економічного, соціального та політичного життя в 30-х роках ХХ ст. від початку Великої депресії й до початку Другої світової війни. Відтак, передвоєнне десятиріччя, що позначилося обвалом економічної моделі, заснованої на нічим не обмеженому вільному підприємництві, а також важливими процесами державного регулювання економіки в період світової економічної кризи 1929 – 1933 рр., встановленням нацистської диктатури в Німеччині та назрівання Другої світової війни. Посібник у доступній формі заповнює прогалину в навчально-методичному забезпеченні викладання історії та може використовуватися під час уроків у 10-му класі як додаток до підручника з всесвітньої історії.

Для зазначених рівнів у загальноосвітніх навчальних закладах будуть використовуватися такі підручники:



Для класів рівня стандарту академічного рівня.

Підручник «Всесвітня історія» автора Ладиченко Т.В. побудований за новою схемою, яка включає: авторський текст, документи, свідчення очевидців та учасників подій, уривки з праць відомих істориків, карти, схеми, питання і завдання для самоперевірки, обговорення та дискусій у групі.

Важливим компонентом підручника є використання нових наукових досягнень, зокрема праць зарубіжних істориків, у яких подані різні погляди на події та персоналії. Автор пропонує також опрацювати уривки з мемуарів учасників та очевидців подій і самим зробити висновки, які з представлених поглядів мають більш об’єктивний характер. Учень має відповісти на проблемні питання, приєднатися або спростувати ту чи іншу точку зору.

В підручнику подається цікавий ілюстративний матеріал: фото, картини, плакати, на яких зображені найважливіші події світової історії. Автор намагалася дотримуватися гендерної рівності - на фотографіях і картинах зображені не тільки чоловіки, а й жінки, які в останні десятиріччя брали активну участь у політичному, економічному, культурному житті світу. У тексті також ідеться про зміну статусу жінки у суспільстві.

Сучасним елементом підручника є різноманітний, методичний апарат. З метою самоперевірки та аналізу усвідомленого матеріалу учням пропонуються питання та завдання для індивідуальної роботи та роботи в групах з друкованими джерелами, картами, фотографіями, плакатами, карикатурами та іншими видами ілюстративного матеріалу.

У підручнику «Всесвітня історія» автора Щупака І.Я. зручний порядок структурування тексту з пунктами та підпунктами, невеликими за обсягом логічно завершеними блоками матеріалу, що сприяє його розумінню учнями. Рубрика «Згадайте…», що нагадує про події та явища попереднього курсу всесвітньої історії та пов’язує їх з новим матеріалом. У рубриках «Свідчать документи», «Слово історика», «Мовою цифр», «Роздуми з приводу» даються свідчення учасників подій та оцінки істориків, з якими можна сперечатися, статистичні дані та інша інформація. В підручнику поміщені також біографії визначних особистостей; рубрики «Гіпотези», «Питання до дискусії» дають можливість учням за допомогою вчителя обдумати та обговорити можливі шляхи розвитку історичних процесів, для чого треба застосувати власну уяву, творче мислення.

Виклад фактичного матеріалу доводиться до 2010 року, що допомагатиме учням усвідомити актуальність вивчення історії для розуміння сьогодення та дає можливість використовувати цей матеріал для здійснення міжпредметних зв’язків з іншими навчальними предметами.

Інформація для тих, хто цікавиться історією, подається у рубриці «Додаткова інформація». Також у додатках до підручника поміщено словник основних понять, що не згадані безпосередньо у тексті параграфів, посилання на сайти в Інтернеті з інформацією по темам, а також список додаткової літератури.

Підручник «Всесвітня історія» автора Полянського П.Б. висвітлює економічні, соціальні, політичні, дипломатичні, військові, культурні процеси у світі в другій половині ХХ - ХХІ ст.

Структура й зміст видання відповідає навчальній програмі МОН України. Подано запитання і завдання різного ступеня складності, спрямовані на виявлення вміння аналізувати суперечливі факти, події та інформацію. У підручнику вміщено фактичний, картографічний і статистичний матеріал, який допоможе учневі набути системні знання з історії цього періоду і на їх основі оволодіти вмінням глибоко розуміти закономірності та механізми взаємовідносин між окремими людьми, націями і державами.

Для учнів 11-х класів історичного профілю рекомендується підручник «Всесвітня історія» авторів Ладиченко Т., Заблоцького Ю.І. в якому дістало широке висвітлення новітній період світової історії (1939–2010 рр.). Підручник покликаний дати поглиблене уявлення про історичні процеси та діяльність відомих політичних і культурних діячів, показати головні проблеми сучасності та тенденції розвитку людства на початку ХХІ ст. Кращому засвоєнню змісту підручника сприятиме широка добірка унікальних документальних матеріалів, створених очевидцями або учасниками описуваних подій.

У 6 класі історія України і всесвітня історія вивчається як єдиний інтегрований курс. Тому в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис робиться таким чином: Історія України. Всесвітня історія. (Інтегрований курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії України та всесвітньої історії недоцільно.

Згідно Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки №240 від 23.06.2000 р.) календарне планування навчального матеріалу здійснюється учителем безпосередньо у навчальних програмах. Можна користуватись також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів вчитель може на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення лабораторних, практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань «круглих столів» тощо.

Учнівські зошити з предметів суспільно-гуманітарного циклу переглядаються учителем один раз на семестр і бал за ведення зошита може (за бажанням вчителя ) виставлятись в журнал. При виставленні тематичних оцінок вчитель на власний розсуд може враховувати або ні оцінку за ведення зошита.

Підручники, посібники, робочі зошити, атласи та контурні карти, зошити для контролю і корекції навчальних досягнень тощо, що використовуються на уроках, повинні мати гриф Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України.

Правознавство

Одним із важливих завдань загальної середньої освіти в Україні є формування правосвідомості та правової культури учнівської молоді. Вирішення цього завдання покладається на відповідні предмети в основній та старшій школі, насамперед на курс «Правознавство. Практичний курс» та «Правознавство» як навчальний предмет у старшій школі. Головне завдання курсу «Практичне право» - це зацікавити учнів правознавством, надати їм вміння діяти у життєвих ситуаціях відповідно до вимог норм права і положень законів, закласти основи правових та громадянських знань. Курс не ставить завданням оволодіння учнями повним понятійним апаратом правової науки чи докладного вивчення нормативних актів держави. Тут важливими є оволодіння учнями мінімальними, але практично значущими для них знаннями, розуміння, пояснення й правильне застосування лише найважливіших понять і термінів, розвиток у школярів навичок правомірної поведінки і способів дії у різноманітних життєвих ситуаціях, уміння аналізувати з правової точки зору деякі явища та ситуації суспільного і повсякденного життя, використовувати правові знання та навички для реалізації та захисту своїх прав, формування внутрішньої мотивації й активної громадянської позиції. При вивченні правознавства слід враховувати динамічні зміни у системі суспільних відносин України, найновіші досягнення теоретико-правових поглядів на правові явища, результати активної нормотворчої діяльності органів державної влади, та водночас певну ступінь консерватизму українського законодавства.

У 2012-2013 навчальному році учні 9–х класів навчатимуться за програмою «Правознавство. Практичний курс» авторів Пометун О.І., Ремех Т.О.

«Правознавство» як навчальний предмет у старшій школі має на меті формування системного уявлення в учнів про державу та право як основні засоби впорядкування суспільних відносин, вміння використовувати їх у практичному житті.

Для 10 класів рівня стандарту / академічного на вивчення правознавства відводиться 35 годин на рік (1 година на тиждень). Чинною є програма авторів Котюка І.І. та Палійчук Н.Й.

Для класів правового профілю чинною є програма авторів Ремех Т.О., Ратушняка С.С. «Правознавство. 10-11 класи (профільний рівень)». Програма розрахована на 105 годин протягом навчального року (3 години на тиждень). Метою курсу «Правознавство» в профільних класах є формування в учнів розуміння права як відкритої системи, що базується на невід’ємності суспільства від держави, законів від повсякденного життя. Право представлене в курсі елементом цілісного світу, що складається з понять, переживань і практичних дій. Курс спрямований на розвиток правової і громадянської компетентності, відповідних ціннісних орієнтирів, умінь, навичок школярів.

Важливим у навчанні правознавства є різноманітні, зокрема інноваційні способи організації навчальної діяльності учнів. Поряд з лекційними та фронтальними формами роботи на уроках правознавства слід широко використовувати інтерактивні педагогічні технології, як-то ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, робота в малих групах тощо. Це сприятиме максимальному досягненню запланованих навчальних результатів, розвиткові (формуванню) загальних і спеціальних компетентностей учнів: вміння висловити свою думку та аргументувати її, навичок співробітництва і творчої взаємодії, вміння ефективно спілкуватись тощо. За таких способів організації діяльності учнів на уроці вчителеві відводиться роль організатора процесу навчання - консультанта, фасилітатора учнівської дискусії. Ефективними будуть і мультимедійні уроки, юридичні практикуми, уроки обговорення суперечливих питань та ін.

Для ефективного навчання правознавства, профільної та допрофільної підготовки учнів із цього предмета велике значення має підготовленість учителя: досконале знання ним змісту основного та елективних правознавчих курсів, володіння педагогічними технологіями, зацікавленість у самоосвіті. Тому бажано, щоб у загальноосвітніх навчальних закладах курс щорічно викладався тим самим учителем, а курси за вибором - фахівцями з юридичною освітою чи вчителями, належно підготовленими шляхом відвідування курсів, семінарів і самоосвіти. До проведення уроків правознавства та активізації правовиховної роботи варто залучати працівників обласних (районних) управлінь юстиції, працівників правоохоронної системи. Їх практичні знання і досвід підвищуватимуть ефективність та практичну спрямованість занять з предмета. Особливої уваги вчителя потребують способи організації навчальної діяльності учнів на уроках правознавства. Поряд з лекційними та фронтальними формами роботи на уроках правознавства як в основній так і старшій школі слід широко використовувати інтерактивні педагогічні технології, за яких вчителеві відводиться роль організатора процесу навчання через ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, групову роботу тощо. Слід урізноманітнити й типи уроків, включивши до вже відомого арсеналу уроків такі як уроки – юридичні практикуми, уроки з використанням мультимедійного комплексу, уроки роботи з нормативними джерелами тощо. Це сприятиме максимальному досягненню запланованих навчальних результатів, розвиткові (формуванню) загальних і спеціальних компетентностей учнів.

Для ефективного навчання правознавства, профільної та допрофільної підготовки учнів з цього навчального предмета важливим є підготовленість вчителя – досконале знання ним змісту правознавчих курсів, володіння педагогічними технологіями, зацікавленість у самоосвіті.

З метою більш кваліфікованого викладання правознавства в загальноосвітніх навчальних закладах бажано, щоб цей навчальний предмет щорічно викладався в школі одним вчителем.

Однією із найбільш традиційних позакласних та позашкільних форм організації правової освіти є предметні олімпіади.

За підсумками ІІІ етапу (обласної) олімпіади з правознавства найкращі результати показали команди міст Ужгорода, Мукачево, Хуста, Виноградівського, Іршавського, Міжгірського, Свалявського, Хустського та Ужгородського районів.

ІV етап XX Всеукраїнської учнівської олімпіади з правознавства проходив з 26 по 30 березня у м. Чернівці. Двоє учнів з команди Закарпатської області стали переможцями цієї олімпіади. Попович Антоніна Михайлівна – учениця 9 класу Мукачівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. №11 Мукачівської міської ради Закарпатської області та Котовська Людмила - учениця 10 класу Мукачівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. №6 Мукачівської міської ради Закарпатської області отримали диплом ІІІ ступеня.


Філософія

Філософію можна визначити як вчення про загальні принципи буття, пізнання і стосунків людини і світу. Навчальний предмет «Філософія» включає і розгляд питання про те, що таке сама філософія, передбачає також вивчення її історії.

Вивчення філософії учнями загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень) розпочинається з історії філософії у 10 класі. Для профільного навчання учнів 10-11 класів чинною є програма «Філософія» авторів Огнев'юка В.О., Утюж І.Г., яка розрахована на 70 годин (2 години на тиждень); вчитель самостійно визначається із кількістю годин до кожної теми.

Курс «Історія філософії» хронологічно та логічно відтворює розвиток філософських учень. Відтак мова йде не про історію якоїсь однієї філософської школи, а показано усю різноманітність філософських шкіл та напрямів, що, насправді, є історією філософій. Специфіка історії філософії полягає в тому, що її зміст переважно складає виклад поглядів, що відображають світосприйняття відомих філософів.

Курс «Філософія» покликаний продовжити процес введення учнів у сферу формування, функціонування і розвитку духовності, продукує знання з основних проблем буття, мислення і пізнання. Як теоретична основа світогляду, філософія відкриває учням перевірені багатовіковою практикою духовні орієнтири для глибокого осмислення реальності. Цей курс дозволяє освоїти теоретичну і методологічну інтелектуальну спадщину та неоціненний, найбагатший категоріальний апарат, необхідний для успішної теоретичної і практичної діяльності. Розглядаючи людину як рівновелику цінність, філософія покликана бути саморефлексією в усвідомленні людиною змісту і цілей свого життя, долі своєї нації та людської цивілізації.

Необхідною умовою формування світоглядної культури є активне усвідомлення ідей системного, узагальненого характеру, які виникають на основі сукупності знань, що їх набувають учні у школі. Високий рівень світоглядної культури можна забезпечити тільки тоді, коли випускник школи здатний самостійно зробити найзагальніший висновок стосовно свого місця, ролі і значення в світі. Тож важливішою формою навчання учнів є самостійна робота, основою якої відповідно до завдань курсу «Філософії» має стати вивчення філософської літератури та інших джерел, в яких знайшли відображення актуальні проблеми філософії.

Таким чином, головними складовими навчального процесу є розв’язання завдань пізнавального характеру, а також виконання практичних робіт, що мають бути спрямовані на розвиток в учнів самостійності мислення, формування вмінь застосовувати набуті знання в житті.

Підручник «Філософія. 11 клас» (автор Кремень В.Г.).

Автор прагне ознайомити учнів, які вивчають філософію, з її різними напрямами, течіями, школами, системами та основною філософською проблематикою в процесі її виникнення, становлення та розвитку.

Мета підручника — допомогти учням сформувати уявлення про предмет «історія філософії», про найважливіші філософські системи та видатних мислителів, які зробили значний внесок у вирішення «вічних» проблем людства.


Людина і світ

У старшій школі знання про взаємозв'язки людей і суспільства, про моральний зміст культури та релігій, релігійні моральні цінності, історію та основні засади світових релігій учні отримують під час вивчення навчального предмета «Людина і світ», який з 2011/2012 навчального року став обов’язковим для учнів 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, що передбачає опанування філософських, світоглядних знань інтегрованого узагальнюючого характеру й має величезний виховний потенціал.

Для рівня стандарту, академічного рівня на вивчення предмета «Людина і світ» відводиться 17 годин на рік (0,5 годин на тиждень), а профільного рівня – 35 годин на рік (1 година на тиждень). Чинними є програми: «Людина і світ. 11 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» та «Людина і світ. 11 клас (профільний рівень)» авторів Ладиченко Т.В., Бакка Т.В., Марголіної Л.В.

Предмету притаманний інтегративний характер. Він спрямований на узагальнення знань, отриманих учнями з різних навчальних предметів (літератури, історії, права, географії, біології, астрономії тощо) та досвіду, набутого в процесі життєдіяльності дитини; освоєння базових знань з філософії, політології, соціології, культурології, розвиток теоретичних та практичних умінь і навичок, формування самосвідомості особистості.

Важливість шкільного суспільствознавчого предмета «Людина і світ» зумовлюється змістом стратегічних завдань, які покликані вирішувати загальноосвітні навчальні заклади, готуючи особистість до життя у суспільстві. Даний курс має допомогти учням якомога краще збагнути природу суспільства і держави, в якій вони живуть, розкрити можливості й передумови для реалізації ними своїх прагнень та інтересів у суспільному житті.

Знання учнів про людину і світ як специфічну цілісність мають бути засвоєні на високому науковому рівні, тому в структурі курсу інтегровані знання цілісного циклу суспільних наук: соціології, політології, правознавства, етики, економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології, філософії.

Предмет «Людина і світ» базується, крім загально-дидактичних принципів, на принципах демократичності, зв’язку з практичною діяльністю, орієнтованістю на позитивні соціальні дії та плюралізм. Для реалізації запропонованих питань рекомендується використовувати інноваційні досягнення сучасної методичної науки та теоретичні й методичні засади педагогіки співробітництва, що передбачають створення демократичної атмосфери на уроках.

За результатами конкурсу для вищезазначених профілів в загальноосвітніх навчальних закладах будуть використовуватися 2 підручники авторів:

- Марголіної Л.В.,Бакка Т.В., Мелещенко Т.В.;

- Назаренко Н.В.

У 2-му підручнику взяли за основу методику діалогового викладення матеріалу. У підручник включено багато випереджувальних запитань, запитань на корекцію знань учнів, на закріплення знань. Питання подаються як у традиційній формі, так і на основі інтерактивних методик.

На початку кожної теми, в середині текстів є рубрика «Поміркуймо разом», яка слугує мотивацією до теми, а також спонукає учнів до діалогу, диспуту. Вона сприятиме розвитку зацікавленості учнів до вивчення певної теми.

До підручнику включена рубрика «Для допитливих». У ній подані різноманітні цікаві матеріали, що розраховані на учнів профільних шкіл. Проте з ними також буде цікаво ознайомитися учням, котрі виявляють інтерес до політики та суспільного життя.

При написанні підручника автор намагався викласти матеріал, що запланований у програмі, не лише з наукової точки зору, але й таким чином, щоб під час його вивчення учням необхідно було розмірковувати, замислюватися, шукати власні відповіді на питання. Це допоможе їм осягнути свою роль у житті суспільства.

Курси морально-духовного спрямування

Україна є багатонаціональною державою, в якій органічно переплетені культури багатьох народів, їх традиції, звичаї, вірування, обряди. Органічне поєднання національного і загальнолюдського – це необхідна передумова розвитку і збагачення кожної культури. Життєві реалії зумовлюють формування концепції полікультуралізму, котра акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя та стверджують необхідність підготовки учнів до взаємодії із соціальним середовищем, сформування в них соціальних та комунікативних навичок, почуття власної гідності, відповідальності, здатності визначати власну активну життєву позицію тощо.

Сприяти реалізації цих завдань покликані предмети морально-духовного та суспільствознавчого спрямування. Головними завданнями таких навчальних курсів є:            

•              ознайомлення учнів із загальнолюдськими цінностями та формування особистості учня на основі науково-філософської та християнської (мусульманської, іудейської тощо) духовної, моральної і культурної традицій;

•              виховання свідомої, вільної та відповідальної особистості, здатної жити і творити в сучасному демократичному суспільстві;

•              творення належних умов для глибшого самопізнання, розкриття та реалізації своїх творчих здібностей і таланту в позитивному річищі.

У 2012/2013 навчальному році у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів України продовжується вивчення навчального предмета «Етика», що спрямований на формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної культури і культури поведінки учня.

Діючою є програма «Етика, 5—6 кл.» ( видавництво «Перун» 2005 року).

Оскільки курс “Етика” має на меті формування в учнів діяльних чеснот, практичних умінь та навичок (моральної культури), то діяльнісному підходові слід надавати пріоритетного значення. Учителям, які викладають цей курс, варто вбачати свою роль у тому, щоб допомогти учням сформувати своє розуміння добра і зла, моралі та справедливості, навчитися діяти й поводитись, орієнтуючись на моральні правила та цінності. Слід прищепити учням розуміння того, що основним в етиці вважається не вміння гарно говорити про добро та зло, а намагання чинити добро, стверджувати його своїми вчинками, своїм життям, тобто бути добродієм.

Етика як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу. На уроках етики вчитель використовує інтерактивні технології навчання. Актуальними є також бесіда, тестування, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення.

Вивчення основ етики здійснюється за рекомендованими Міністерством освіти і науки України підручниками:

«Етика. 5 клас» (автори О. Данилевська, О. Пометун) та «Етика. 5 клас» (автори В.І. Фесенко, О.В. Фесенко, Т.С. Бакіна) ;

«Етика. 6 клас»( авторів О. Данилевської, О. Пометун) та «Етика. 6 клас» (авторів А. Мовчун, Л. Хоружої).

Частиною навчально-методичного комплекту з етики для учнів 5- 6 класів є «Робочий зошит з етики для учнів 5 класу», «Робочий зошит з етики для учнів 6 класу» (автор О. Данилевська) (видавництво «Літера ЛТД»).

Ефективною формою роботи є конкурс «Вчитель року». Проведений у 2011-2012 навчальному році конкурс у номінації «Етика» виявив кращих учителів області, а переможцем стала учитель етики Білківської ЗОШ І-ІІІ ст. Іршавського району Станко Ганна Степанівна.

Як і в минулі роки, вивчення курсів духовно-морального спрямування продовжується за програмами, рекомендованими МОНМС України. Курси духовно-морального спрямування є дисциплінами перш за все світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, які вибудовуються як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Вони не є вченням віри, не можуть включати релігійні обряди, і не повинні ставити за мету залучення до певної конфесії. Вивчення цих предметів передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Викладання предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя.

При цьому слід інформувати батьківську громадськість про особливості вивчення цих предметів, давати їм можливість відвідувати уроки і позакласні заходи .

Вивчення основ християнської етики у 2012/2013 навчальному році відбуватиметься за рекомендованими МОНМС України навчальними програмами для загальноосвітніх навчальних закладів: «Основи християнської етики» для учнів 1-11 класів (авторський колектив під керівництвом Жуковського В.М.); «Біблійна історія та християнська етика» для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авторський колектив під керівництвом архієпископа Полтавського і Миргородського Филипа; “Християнська етика в українській культурі”, «Етика: духовні засади» для учнів 5 - 11 класів.

З метою формування у дітей та учнівської молоді високоморальних цінностей та орієнтирів, патріотичної і громадянської свідомості, пошанування національних традицій та культур народів України, Європи та світу у 2012/2013 навчальному році продовжується реалізація програми курсу за вибором «Розмаїття релігій і культур світу» (автор Є.В. Більченко) для учнів 1-11 класів. Цей інтегрований спеціальний навчальний курс знайомить учнів з духовним простором світової цивілізації у всій багатоманітності релігійно-культурних традицій. Він має на меті сприяти виробленню толерантності світогляду і здатності до активної участі в діалозі культур в інформаційному суспільстві. Курс побудований на міждисциплінарних засадах релігієзнавства, культурології, етики, естетики тощо.

Комплект з християнської етики для учнів 5 класів включає підручник, хрестоматію для читання та робочий зошит (видавництво «Літера ЛТД», 2008 рік).

У підручнику з основ християнської етики для учнів 5 класу (автори Жуковський В.М., Ніколін М.М., Саннікова Т.В., Лахман Н.М., Филипчук С.В., Гаврисюк О.Я.) міститься методично організований матеріал, подано ключові вірші, словничок нових слів, біблійні історії, оповідання та вірші повчального характеру, завдання для перевірки отриманих знань та їх застосування на практиці для формування відповідної поведінки.

Хрестоматія з основ християнської етики для 5 класу (Жуковський В.М., Мазур І.Є.) включає матеріал для читання, укладений відповідно до тематики підручника. Зошит для учня (Жуковський В.М., Кучма Л.Є., Гаврилюк О.Я.) призначений для закріплення навчального матеріалу, вивченого на уроці.

У 6 класі предмет «Основи християнської етики» викладається за підручником «Основи християнської етики. 6 клас» (автори: Жуковський В.М., Ніколін М.М., Филипчук С.В.).

Також МОНМС України рекомендує для використання в загальноосвітніх навчальних закладах підручники Галини Сохань: «Основи християнської етики. 5 клас» та «Основи християнської етики. 6 клас» львівського видавництва «Світ», котрі вийшли друком у 2008 р., а також робочі зошити з основ християнської етики автора Галини Добош для 5-6 класів видавництва «Світ» (2010 р.).

Особливості викладання курсів духовно-морального спрямування висувають відповідні вимоги до професійної підготовки. Як було зазначено вище викладати навчальний предмет „Етика” та факультативні курси духовно-морального спрямування можуть особи, які мають вищу педагогічну освіту та документ про проходження відповідної курсової підготовки на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти. Підготовка вчителів християнської етики здійснюється в навчальних закладах або на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Національному університеті «Острозька академія», Львівському католицькому університеті, при обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти. Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших курсів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, методичні кабінети тощо.

Згідно з Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки №240 від 23.06.2000 р.) календарне планування навчального матеріалу здійснюється учителем безпосередньо у навчальних програмах. Можна користуватись також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів вчитель може на власний розсуд використовувати резервні години – планувати проведення лабораторних, практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань «круглих столів» тощо.

Учнівські зошити з предметів суспільно-гуманітарного циклу переглядаються учителем один раз на семестр і бал за ведення зошита може (за бажанням вчителя ) виставлятись в журнал. При виставленні тематичних оцінок вчитель на власний розсуд може враховувати або ні оцінку за ведення зошита.

Підручники, посібники, робочі зошити, атласи та контурні карти, зошити для контролю і корекції навчальних досягнень тощо, що використовуються на уроках, повинні мати гриф Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України.


Шимон Ю.Ю.,
методист кабінету суспільно-гуманітарних дисциплін ЗІППО