Сучасний екологічний світогляд

Cучасні актуальні проблеми взаємостосунків суспільства і природи висувають невідкладні завдання і одне з них - виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу. Це вимагає переорієнтування екологічного виховання на можливість здійснювати випереджувальну підготовку людини до переходу на стратегію сталого розвитку. Сталий розвиток є новим принципом людського спільного життя: майбутні покоління повинні мати ті ж самі ресурсні можливості, що мають і нині існуючі. Отже, суспільство висуває потребу у компетентній особистості, яка на основі самостійного критичного мислення і відповідальності буде готовою і здатною не лише визначати екологічні проблеми, знаходити раціональні шляхи вирішення їх, а й попереджати виникнення останніх.
Отже, екологічне виховання набуває пріоритетної ролі в освіті загалом та у навчально-виховному процесі ЗОШ і ПНЗ зокрема. Розвиток і формування в учнів екологічної компетентності забезпечується відповідним оновленням усіх складових навчально-виховного процесу школи (цілей, змісту, технологій тощо). Мета екологічного виховання і освіти має бути орієнтованою на формування екологічної свідомості особистості, готовності відповідально ставитися до довкілля, виховання екологічно усвідомленої поведінки, знань прав і обов'язків громадян. Життєво необхідним стає створення умов у школі і сім'ї, за яких учні б усвідомлювали практичну значущість екологічної компетентності, проявляли б свою зацікавленість, набували здатності й готовності до ініціативної творчої діяльності екологічного спрямування.
Таким чином, ідея розвитку екологічної компетентності учнів є однією із ключових ідей модернізації виховання і освіти, необхідність якої історично передбачена у вигляді корінних змін світогляду, традицій, стилю мислення, мотивів поведінки людей, які становлять сучасний соціум. Вона пов'язана з готовністю і здатністю молоді нести особисту відповідальність як за власне благополуччя, так і за суспільне.
Екологічна компетентність це:
- здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб якомога менше завдавати шкоди довкіллю;
- прояв екологічної культури особистості у довкіллі, де вона здійснює власну діяльність і може реально впливати на її стан;
- характеристика, що дозволяє сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку;
- здатність особистості до такої діяльності у побуті й природному середовищі, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід, цінності актуалізуються в уміння приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їхні наслідки для довкілля;
- показник сформованості екологічної культури особистості.
Питання про охорону природи, бережливе ставлення до неї порушуються і розглядаються, починаючи з дошкілля і закінчуючи ВУЗом.
Важлива роль у здійсненні процесу формування екологічної компетентності школярів належить батькам, сім'ї. Без батьківської мудрості немає виховної сили сім'ї - вказував В.О.Сухомлинський. Адже саме в сім'ї діти набувають початкових знань про природу і дос­віду спілкування з нею. Сім'я у цьому процесі є головним чинником і умовою розвитку та виховання підлітків тому, що діти перші свої роки перебувають у тісному і безпосередньому контакті зі своїми батьками, родиною. Саме тут дитина одержує перші знання про природу, набуває початкових навичок спілкування з нею.
Однак слід зауважити, що сучасна сім'я розвивається у досить складній суспільній ситуації. З одного боку, відбувається зростання значущості сім'ї у вихованні дітей, з іншого - соціальні проблеми суспільства викликають загострення сімейних проблем. Серед них - падіння рівня життя переважаючої більшості сімей, збільшення кількості розпаду їх та існування неповних сімей. Відбувається відхід дітей від батьків, втрачається постійний контакт між ними.
У дошкільному навчальному закладі екологічна компетентність вихованців формується в процесі їхньої життєдіяльності згідно з вимогами базової програми "Я у Світі" і спрямована на виховання емоційного ставлення до природи. Найбільш поширеними формами роботи з екологічного виховання дошкільників є: спостереження, екскурсія та прогулянка в природу, праця на ділянці та в "живому кутку", екологічна стежка. Важливим компонентом є репродуктивна діяльність дітей, пов'язана з розповіддю про побачене в природі, малювання, ліплення, робота з природнім матеріалом.
Визначаючи роль і місце школи у формуванні ціннісного ставлення особистості до природи, необхідно зробити такий акцент:
- на основі сучасних тенденцій розвитку екологічної освіти як складової освіти сталого розвитку її зміст включає в себе екологічний, економічний та соціальний блок.
- Чинником формування екологічної компетентності учнів виступає як навчальний, так і виховний процес.
Навчальний процес характеризується тим, що в ньому відсутній окремий предмет "Екологія і природокористування", тому проблема розкривається на міжпредметному рівні. Аналіз навчальних програм свідчить, що головне дидактичне навантаження у висвітленні екологічних проблем належить біології та географії, що зазначено в таблиці (за Пустовіт Н.А., 2008 р.).
Значна частина важливих питань екологічного змісту припадає на позаурочну навчально-виховну роботу. Сюди слід віднести:
1)         Спеціальні факультативні курси (для учнів 5-9 класів розроблено курси з вивчення проблеми побутового забруднення ("Натисни на сміття!"), комплексний курс "Дім, в якому ти живеш", факультативний курс "Основи енергозбереження" для учнів 7 класу, "Екологія рослин" для учнів 8-9 класів, "Екологія людини" для учнів 10-11 класів та інші.
2) Загальношкільна система екологічного виховання будується на основі програми "Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх закладів України" (2007 рік). У програмі зазначено, що ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках:
-           усвідомлення функцій природи в житті людини, самоцінності природи;
-           почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них;
-           здатність особистості гармонійно співіснувати з природою;
-           поводитися компетентно, екологічно безпечно;
-           критична оцінка споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи;
-           вміння протистояти проявам такого ставлення доступними способами;
-           активна участь у практичних природоохоронних заходах;
-           здійснення природоохоронної діяльності з власної ініціативи;
-           посилене екологічне просвітництво.
Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку і в загальноосвітніх навчальних закладах реалізується через:
-           екологічні гуртки, об'єднання, шкільні товариства охорони природи, екологічні агітбригади, екологічні табори;
-           науково-дослідну та пошукову роботу Малої академії наук;
-           виховну роботу екологічного спрямування в умовах групи продовженого дня;
-           проведення масових форм природоохоронної роботи, в тому числі і практичного спрямування щодо озеленення, благоустрою шкільної території та інше.
Згідно з сучасними вимогами, в школі уже з першого класу важливо всебічно, терпеливо, а головне кваліфіковано спрямовувати світогляд учнів на цілісність і тісний взаємозв'язок рослинного і тваринного світу між собою та компонентами і явищами неживої природи - водою, світлом, температурою, зміною пори року тощо.
Функцію носія природоохоронних /екологічних/ знань і природоохоронного виховання в школі можуть з успіхом реалізовувати вчитель молодших класів і вихователь групи продовженого дня. Власне саме вони найбільше часу перебувають з учнями-початківцями. Вихователь ГПД має змогу працювати мобільно і варіативно, при чому, як із цілим складом групи, так і з окремою дитиною, враховуючи при цьому фізичний стан учнів, їхню зайнятість при виконанні домашніх завдань, особисті риси характеру тощо.
Спланувавши тематику виховних годин, екскурсій, щоденних прогулянок, час відведений для вивчення уроків (виконання домашнього завдання), дозвілля, відпочинку, вихователь ГПД може зорганізувати учнів не тільки на вивчення і засвоєння теоретичних інформацій, а й на виконання доступних їхньому вікові практичних природоохоронних завдань. Такими, наприклад, можуть бути: догляд за зеленими насадженнями на території школи та квітами в приміщенні, підгодівля зимуючих птахів, виготовлення й розвішування штучних гнізді­вель, догляд за класним /шкільним/ куточком живої природи тощо.
Методичну та практичну допомогу в реалізації цих форм роботи надають працівники еколого-натуралістичних центрів, станцій юних натуралістів. Впродовж багатьох років інститут ППО використовує базу цих закладів для підвищення кваліфікації педагогів у напрямку природоохоронної та екологічної роботи. Адже для того, щоб педагоги могли організовувати й проводити цю роботу з учнями, вони й самі повинні отримати певну суму таких знань і навичок. Навчально-виховний процес школи, використовуючи навчальний матеріал з дисциплін природничих та гума­нітарних циклів, має формувати у школярів досвід правильного вирішення питань використання природних цінностей.
Отже, сформувати сучасний екологічний світогляд особистості можливо при умові реалізації концептуального положення "Сім'я - дошкільна установа - школа - позашкільний та вищий навчальні заклади", яке спрямоване на неперервну, логічно обґрунтовану освіту дитини змалку до професійної орієнтації.
Співробітництво педагогів школи з організаторами позашкільного педагогічного процесу - надзвичайно важливий момент. Педагоги шкіл вступають у безпосередні контакти з вихователями позашкільних закладів з метою реалізації однієї спільної мети - всебічного і гармонійного розвитку особистості. На цій основі взаємні зв'язки здійснюються в різних педагогічних ситуаціях за умови спільного вирішення виховних проблем, упорядкування, корекції і координації зусиль з метою стимулювання розвитку дитячих обдарувань та інтересів, забезпечення матеріальної бази для розвитку творчих здібностей, збагачення досвіду соціальних дій.
Велика роль у формуванні знань і навичок з екології досягається позашкільними навчальними закладами безпосередньо через залучення дітей до гурткової роботи еколого-натуралістичного спрямування та участі в різноманітних заходах як форми організації позашкільної освіти. Мережа гуртків екологічного спрямування має важливе значення для формування екологічного світогляду підростаючого покоління.
Закарпатський обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді - позашкільний освітньо-виховний заклад, який є координаційним центром інструктивно-методичної, природоохоронної і дослідницької роботи педагогів, учнів та юннатів шкіл та позашкільних закладів області.
Творчо працюють з учнями 23 педагоги, серед яких значна частина - понад 20 років. З них - 4 відмінники освіти України, 2 спеціалісти І категорії, 1 - вищої категорії, 8 педагогів нагороджено грамотами Міністерства освіти і науки України та управління освіти і науки ОДА.
Очолює ЗОЕНЦ Відмінник освіти України - Геревич О.В.
В екологічному центрі працюють 2 фахові та 2 загальні відділи, а саме:
- інформаційно-методичний та прогнозування позашкільної еколого-натуралістичної роботи;
- організаційно-масової роботи;
- екології та природоохоронної роботи;
- біології та дослідницько-експериментальної роботи.
У кожному відділі працюють гуртки різних еколого-натуралістичних профілів.
Заняття проводяться на базі навчальних кабінетів центру, в кутку живої природи, квітниках, дендропарку, на навчально-дослідній ділянці, крільчатнику, пасіці. На базі ЗОШ №12 працює еколого-натуралістичний клуб "Карпати".
З юннатами проводяться екскурсії, походи. Гуртківці беруть участь в різних святах і екологічних акціях, які організовують і проводять разом з педагогами ЗОЕНЦ.
Для вчителів, дітей, батьків на базі екоцентру працює відеолекторій "Екологія ХХІ століття", створений за сприяння програми Європейського союзу ТАСІС та публічна екологічна бібліотека, створена при підтримці Київського представництва американської організації ISAR.
У літній період ЗОЕНЦ організовує екологічні табори, польові практики, експедиції, краєзнавчі подорожі-сплави річками на гумових катамаранах. Щорічно організовується робота таких профільних наметових таборів:
- юних орнітологів "Птах року", юних екологів "Зачарований край", юних іхтіологів "Іхтіос", юних біологів "Зелена перлина", обласного табору-школи передового юннатівського досвіду "юннат", всеукраїнського табору-експедиції "Ойкос".
Крім цього учні та юннати, переможці конкурсів і природоохоронних акцій мають можливість відпочити у Всеукраїнському таборі передового юннатівського досвіду "Юннат" при Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді (м.Київ).
Можна зауважити, що формування дитячого контингенту, мережі гуртків та їхня профільність у цьому закладі відбувається із врахуванням інтересів дітей, культурно-національних надбань, традицій, особливостей регіону та здійснюється відповідно до Закону України "Про позашкільну освіту" та Положення про позашкільний навчальний заклад.
Головним завданням ЗОЕНЦу є створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час на основі впровадження нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їхніх освітніх потреб шляхом залучення до науково-експериментальної, дослідницької, еколого-натуралістичної, туристсько-краєзнавчої, природоохоронної, декоративно-прикладної творчості.
Дотримуючись освітніх стандартів навчання у даному закладі здійснюється за трьома освітньо-кваліфікаційними рівнями. Аналіз динаміки росту засвідчує, що даний заклад систематично працює над збільшенням груп та кількості гуртківців (таблиця1).
Основними завданнями екоцентру є:
- Висвітлення гуртківцями сутності сучасних проблем екології - та її актуальність для людства.
- Формування екологічно орієнтованих стосунків і цінностей, спрямованих на подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем.
- Розвиток відчуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища, усвідомлення такої потреби на національному і глобальному рівнях.
- Формування потреби опанувати знання та вміння дослідницького характеру, які б сприяли розвитку творчої та ділової активності у процесі вирішення екологічних проблем і пов'язаних з ними життєво-важливих ситуацій.
- Виховання правильних поглядів на залежність здоров'я людини від екологічних факторів.
Основними проблемними питаннями, над якими працюють працівники екоцентру є:
- Гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу, розвиток потенційних можливостей учнів з урахуванням їхніх інтересів і нахилів.
- Сучасні технології навчання як основа формування творчої особистості.
- Сучасне гурткове заняття як об'єкт педагогічного аналізу.
В центрі склалася певна система науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, яка включає індивідуальні, групові та масові форми, що перебувають в органічній єдності, взаємодіють, доповнюють одна одну.
Слід зазначити, що протягом року керівники гуртків, порівняно з минулими роками, активізували виховну роботу: збільшилася кількість виховних масових заходів, вони стали змістовнішими і цікавішими.
Педагогічними працівниками екологічного центру розроблено ряд методичних розробок для гурткових занять.
Дирекція центру спрямовує роботу педагогічного колективу на екологічну освіту і виховання, роботу з обдарованою молоддю, роботу профільних об'єднань з біології та роботу на навчально-дослідних земельних ділянках. Не залишається поза увагою аграрні учнівські об'єднання, шкільні лісництва та інші форми учнівських трудових об'єднань.
Форми організації педагогічного процесу в ЗОЕНЦ відзначаються великою різноманітністю. Вони спрямовані на створення кращої якості дитячого життя на основі творчих ініціатив вихованців і педагогів, доброї волі всіх і кожного, на основі принципів самоорганізації і максимального збільшення соціального досвіду дитини, духовної єдності особистості.
Традиційна форма роботи - гурткова, у процесі якої діти засвоюють наукові основи проблеми взаємодії суспільства і природи, оволодівають необхідними прикладними знаннями, практичними вміннями й навичками. Останнім часом, крім традиційних профілів гуртків (юних екологів, екологів-краєзнавців, друзів природи, юних натуралістів), в області почали діяти й такі перспективні творчі учнівські об'єднання, як екологічні агітбригади, екопости, екотеатри, екостудії, фотоекологи.
Треба сказати, що СЮН та ЕНЦ області вже де­кілька років працюють відповідно до Концепції неперервної екологічної освіти й виховання, залучаючи до роботи в гуртках дітей всіх вікових категорій - від дошкільнят (школа екознайки) до абітурієнтів ВНЗ. І досвід цієї роботи показав, що надавати дітям екологічні знання треба якомога раніше, тобто ще в дошкільному віці, коли вони вперше знайомляться з природою. Звичайно, при проведенні занять з дошкільнятами, враховуючи надзвичайну емоційну чутливість малят, керівники використовують різноманітні ігри, вікторини, прості наочні досліди, екскурсії. А гурткова робота з старшокласниками проходить в основному в рамках діяльності МАН і ставить за мету залучення талановитої молоді до науково-дослідницької роботи, надає молоді певну допрофесійну підготовку.
Особливо хотілося зупинитися на прикладах конкретної природоохоронної роботи, яка проводиться в області. В основному - це участь школярів у природоохоронних конкурсах, акціях, операціях, які спрямовані на ознайомлення дітей з основними локальними екологічними проблемами, шляхами пошуку їхнього вирішення та залучення до конкретної природоохоронної діяльності. Усі екологічні та природоохоронні конкурси плануються так, щоб охопити всі природні компоненти: повітря, ґрунти, водні ресурси, рослинний та тваринний світ. Основні з них - це конкурси "Вчимося заповідувати", "Первоцвіти Закарпаття", "До чистих джерел", "Парки - легені міст та сіл", "На кращу екологічну стежку", "Еколого-натуралістичний похід", акції "Птах року", фестивалі "Живи, земле", "Сакура над Ужем" та інші. Такі заходи мають велике виховне значення, тому що формують у дітей активну життєву позицію, вчать їх небайдуже ставитися до природи, піклуватися про збереження та відновлення природної спадщини країни.
Проводячи цю роботу, ЗОЕНЦ перебуває в пос­тійному пошуку нових перспективних форм та методів, які б дозволили більш широко проводити екологічну пропаганду. Таким напрямком в області в останні роки став конкурс - огляд екологічних агітбригад, який у цьому році відсвяткував свою сьому річницю. Ця форма екологічного виховання набула на Закарпатті значного поширення і допомогла залучити до такої цікавої роботи з пропаганди екологічних знань серед усіх верств населення старшокласників, які залюбки беруть участь у виступах агітколективів. Відрадно, що кількість бригад в області зростає з кожним роком, і навіть ті школи міст і районів, які стоять осторонь проблем екологічного виховання, із задоволеними беруть участь у цьому конкурсі. А про те, що конкурс має велике виховне значення, свідчать навіть його назви: "Твоєї мрії кольори", "Дзвони майбутнього", "На крилах надії - в майбутнє століття", "Зроби довкілля вічним джерелом натхнення".
Отже, екологічне виховання дітей має починатися в дошкільному віці, а в школі та позашкільному навчальному закладі бути складовою системи неперервної екологічної освіти.

Валентина Сивохоп,
зав. кабінету виховної роботи та предметів етико-естетичного циклу ЗІППО;
Оксана Опачко,
методист кабінету виховної роботи ЗІППО