Роздуми перед стартом

Есе
Ти взяв/взяла до рук цю статтю. Очі вже швиденько пробіглися рядками, спробували знайти щось для себе цікаве і корисне, щось таке, за що можна зачепитися. Ну що ж, автор цього матеріалу дуже намагалася вписати в нього таку собі «точку опори», яка б стала в нагоді й тобі, шановний читачу.
Та хоч я й скористалася вкотре своїм привілеєм написання, цього разу в мене вийшло не щось виключно для інших, а своєрідний «потік думок», які вже давно муляють душу. І привід для виникнення цих думок – закінчення школи. Так-так, банально, знаю, але ж певно всі зустрічалися з цією проблемою, і, можливо, не в такій інтерпретації, але питання вибору поставало перед кожним.


Ох, скільки разів за цей рік я чула питання: «А куди ти вступаєш після школи?» Видаю посмішку і якусь чемну відповідь, а в душі – паніка, шквал, буря! Та ні, звичайно, я вже думала над цим питанням, маю певні плани, але ж буває й так, що наші бажання не справджуються.
Хтось слухає батьків і йде туди, куди вони скажуть. Хтось, навпаки, – на знак протесту обирає зовсім інший вуз. Дехто хвилюється через те, що хоче навчатися поряд зі своєю половинкою (бо вже таку має). Інші готуються до екзаменів, а потім – що буде, те буде. Звичайно, написано з невеликим перебільшенням, але доля правди в цьому є. Якщо ж ти один із «щасливчиків», перерахованих вище, то все, пиши пропало. Жартую, звичайно.
А якщо бути серйозною, то ось що я тобі скажу.
Ти народився і пройшов немалий шлях, протягом якого тебе виховували і навчали різним премудростям. Водночас із цим, ти сформувався сам, шукав щось близьке до душі. Виявилося це і в музичних уподобаннях, і в хобі, і навіть у виборі тих, хто тебе оточує. Були успіхи й поразки. Вони й далі будуть повторюватися, щоразу в іншій послідовності. Але зараз лише від тебе залежить, де і як ти їх зустрічатимеш. Можна дослухатися до тих, хто поряд, але найперше, що слід зробити, – це навчитися слухати самого себе. А вже потім визначати наступну зупинку життя щодо найближчих чотирьох-п’яти років. І щосили йти до цієї мети.
Може ця довжелезна вервечка слів, об’єднаних в сяке-таке есе, видасться тобі черговою спробою збити тебе з пантелику. Може, на що я дуже надіюсяі, ти почерпнеш звідси корисну пораду. Та все це – вибір, вибір, вибір…
Складно, знаю. Але хіба хтось казав тобі, що буде легко? Та й хіба ти можеш жити без мети?..

Антоніна Чудак,
гурток «Журналістика»,
ПАДІЮН