Визначення ведучої руки

З книги Лемак М.В. Ліворука дитина: Методичний посібник. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2008. – 36 с.

1. Актуальність діагностики

Оскільки існують великі відмінності у стилях діяльності правопівкульних і лівопівкульних людей, до навчання та виховання ліворуких та праворуких дітей необхідно застосовувати різні підходи. В даному розрізі особливого значення набуває правильна та своєчасна діагностика ліво-, праворукості.
У якому віці потрібно визначати ведучу руку? Починаючи з 16-20 тижнів і до 2 років у дитини відбуваються хвилеподібні зміни рукості. З 2 до 4-5 років руки практично рівноцінні й однаково активні, причому велика частина дій відбувається обома руками. Лише у віці 4-5 років формується стійка перевага однієї з рук. Отже, батькам разом з дитиною необхідно зробити усвідомлений вибір, коли їй виповниться 5 років чи трохи раніше, якщо дитина вже починає віддавати перевагу одній із рук.
Особливо важливо визначити ведучу руку перед школою. Саме в цьому віці дитина вчиться правильно тримати олівець, ручку, писати, і необхідно, щоб вона виконувала ці складні дії ведучою рукою, а переучування може негативно відбитися на розвиткові дитини, ускладнити процес адаптації до школи, призвести до серйозних порушень здоров'я.
Існує декілька варіантів визначення ведучої руки. М.Безруких зібрала та узагальнила методи діагностики ліворукості, розроблені вченими [3, 32].
Найбільш розповсюдженим є метод кількісної оцінки за допомогою опитувальників, що містять від 5-ти до 20-ти питань, відповіді на який відображають перевагу однієї з рук при виконанні повсякденних дій. Звичайно в опитувальниках запитується про ті рухові навички людини, які формуються в неї під впливом середовища.
Опитувальники для визначення ведучої руки містять стандартний набір питань: якою рукою людина пише легше і гарніше, якою рукою кидає м'яч, запалює сірник, ріже ножем, ножицями, риє лопатою землю, роздає карти, усовує нитку в голку, забиває цвях, відгвинчує кришку, тримає зубну щітку, віник, гребінець т. д.
Однак будь-який опитувальник — це самооцінка, а спеціальні дослідження довели, що вона не завжди збігається з об'єктивним визначенням ведучої руки. Особливо складно використовувати опитувальники при роботі з дітьми. Тому психологи воліють проводити діагностику в ході безпосереднього спостереження за діяльністю дитини, відзначаючи, яка рука більш активна, частіше використовується, виконує рухи більш вправно і точ­но.
2. Традиційні тести для визначення ведучої руки
Для визначення ведучої руки існують спеціальні батареї тестів (по 20 і більш завдань) і їх скорочені варіанти. Є й окремі тести, традиційно використовувані для визначення ліворукості. Одним з добре відомих є переплетення пальців рук. Другий настільки ж відомий — «поза Наполеона» — схрещування рук. У праворуких права кисть зверху на лівому передпліччі, а ліва кисть — під правим передпліччям, у ліворуких — зверху кисть лівої руки, а під лівим передпліччям — права. Третій — аплодування. У праворуких при аплодуванні більш активна права рука, у ліворуких — ліва. Цей тест вважається інформативним у дорослих, а діти частіше аплодують двома руками, ляскаючи обома долоньками.
Дуже цікаві й інформативні проби на одночасні дії обох рук, наприклад, малювання (кола, квадрата, трикутника). Тест повинен виконуватися швидко. Рухи, що здійснює ведуча рука, можуть бути більш повільними, але більш точними. Лінії фігур, що виконуються ведучою рукою, більш чіткі, рівні, з менш вираженим тремором (тремтінням руки), кути не згладжені, крапки з'єднання не розходяться. Деякі дослідники рекомендують виконувати це завдання з закритими очима, тоді є можливість більш чітко виділити порушення форми, пропорцій фігури, що малюється неведучою рукою.
Враховуючи, що швидкість рухів і сила ведучої руки більші, ніж неведучої, можна використовувати різні види завдань на визначення швидкості і сили правої і лівої руки.
Для оцінки швидкості використовується число простукувань вказівним пальцем за 10 секунд, число крапок (торкань ручки) на площині листа при постукуванні ручкою за 10 секунд. Кожне завдання виконується тричі, потім визначається середнє значення.
Силу ведучої і неведучої руки можна виміряти ручним динамометром. Цю процедуру необхідно проводити три рази і розрахувати середнє значення. Ведучою вважається рука, що перевершує неведучу на 2 кг.

3. Рекомендації Ф. Кречмера

Визначення ведучої руки в дітей краще проводити при оцінці виконання різноманітних дій.
На думку німецького дослідника Ф. Кречмера, для визначення рукості потрібно подивитися, як дитина виконує наступні дії: поливає квіти, пісок лопаткою, чистить зуби, штовхає палкою кульку, дістає книги з полки, відкриває замок-блискавку, запалює сірника, виймає пробку з ванни і т.д.
Однак використовувати запропоновані Ф. Кречмером завдання не так просто, як здається на перший погляд. При визначенні ведучої руки важливо все: де знаходиться предмет, яким потрібно маніпулювати, де — дитина, як дається інструкція.
Можна проводити дослідження домінування ведучої руки в процесі змагання, щоб діти не здогадалися про мету завдань. Серед завдань пропонуються наступні: витерти класну дошку, вирізувати ножицями фігуру, візерунок, підняти предмет (м'яч) з підлоги, скласти фішки в коробку.
4. Завдання М. Озьянс
У тому випадку, коли визначення ведучої руки викликає які-небудь проблеми, необхідно проводити повне обстеження, що включає 20 завдань, в інших випадках можна застосувати скорочений варіант.
Завдання (повний набір)
1. Загвинтити кришки на пляшках.
2. Запалити сірник.
3. Розрізати папір ножицями.
4. Наколоти, нанизати (стрижень чи голку необхідно вставляти в невеликий отвір ґудзиків, бусин, геометричних фігур).
5. Почистити взуття щіткою.
6. Намотати нитку на котушку.
7. Перелити воду з однієї посудини в іншу.
8. Потрапити голкою, шпилькою в невелику крапку.
9. Відгвинтити гайку (рукою, ключем).
10. Скласти дрібні деталі (ґудзики, бусини) у вузький циліндр.
11. Розкласти (роздати) картки (карти).
12. Проколоти дірочки в листку (5-6 ударів).
13. Стерти ластиком попередньо намальовані хрестики.
14. Просмикнути нитку в голку.
15. Почистити себе, скинути із себе смітинки, пил.
16. Капнути з піпетки у вузький отвір пляшки.
17. Дістати бусинку ложкою зі склянки.
18. Подзвонити дзвіночком, смикнути за шнур дзвоника.
19. Закрити, відкрити блискавку на сумці.
20. Узяти склянку і зробити кілька ковтків води.
У тих випадках, коли вибирається рука для письма, М. Озьяс радить звернути увагу на наступні завдання: запалювання сірників, наколювання бусин, ґудзиків, переливання води, проколювання дірочок, розкладування карток.
Під час проведення обстеження дітей особлива увага приділяється виконанню графічних завдань і побутових дій: витирання ластиком малюнка, крапання з піпетки, діставання бусинки зі склянки, калатання у дзвінок (всього 10 завдань).
У скороченій батареї тестів немає графічних завдань, пропонуються переважно побутові дії, що вимагають точності, спритності, хорошої координації рухів. І саме головне — усі дії незвичні, ненатреновані, що, на думку автора, дозволяє отримати точну картину переваги однієї руки над іншою.
5. Тест Князєвої і Вільдавського
Для виявлення ведучої руки можна використовувати батарею тестів, розроблену вітчизняними дослідниками М.Г.Князєвою і В.А. Вільдавським.
Тести включають ігрові завдання, підібрані з урахуванням способів маніпулювання, властивих дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. Частина завдань — побутові, часто використовувані, деякі з них діти виконують обома руками. Це спричиняє труднощі визначення ведучої руки, тому деякі завдання подаються в двох варіантах. Такий підхід дозволить більш точно виділити ведучу руку.
Ефективність тестування багато в чому залежить від дотримання певних умов. Тут важливо все: де сидить дослідник, що він робить, що говорить і т.п.
Тестування проводиться один на один. Дослідник повинен сидіти за столом строго напроти дитини. Обстановка — спокійна, доброзичлива, не слід фіксувати увагу дитини на тім, що визначається. Почати тестування можна так: «Давай позаймаємося разом: я буду давати тобі завдання, а ти постарайся їх добре виконати».
Усі пристосування, посібники, предмети варто класти перед дитиною строго посередині столу, на рівній відстані від правої і лівої руки. Краще, якщо коробочки, бусини, м'яч, ножиці і т.п. будуть розкладені поруч зі столом на низькому столику, щоб дитина не бачила їх, не відволікалася.
Перше завдання — малювання. Покладіть перед дитиною лист паперу й олівець (фломастер), запропонуйте їй намалювати те, що вона хоче (чи може). Не квапте дитину. Після того, як вона закінчить малюнок, попросіть її намалювати те ж саме іншою рукою. Часто діти відмовляються: «Я не вмію», «У мене не вийде». Можете заспокоїти її: «Я знаю, що це важко — намалювати такий же малюнок правою (лівою) рукою, але ти постарайся». У цьому завданні враховується не тільки те, якою рукою дитина працює, але і якість виконання малюнка.
Малюнки, виконані ведучою рукою, більш чіткі, пропорційні, лінії більш рівні, тремор менш виражений, немає додаткових штрихів, розірваних ліній.
Варто також звернути увагу на те, як дитина тримає ручку чи олівець (правильно, зручно, неправильно, незручно), чи напружена при виконанні завдання, як сидить.
Друге завдання — відкривання невеликої коробочки, наприклад, сірникової коробки. Дитині пропонується кілька коробок, щоб повторення дії виключило випадковість в оцінці цього тесту. Завдання: «Знайди сірник в одній з коробок». Ведуча рука робить активні дії (відкриває, закриває).
Третє завдання — побудова колодязя з паличок (сірників). Ведуча рука використовується більш активно.
Четверте завдання — гра в м'яч.
Потрібний невеликий м'яч (тенісний), якого можна кидати і ловити однією рукою. М'яч кладеться на стіл прямо перед дитиною. Дорослий просить узяти м'яч і кинути їй. Перекидання повторюється декілька разів.
П'яте завдання — вирізання ножицями по контуру малюнка з будь-якої вітальної листівки (вирізувати квітку, зайчика, візерунок і т.п.). Ведуча рука більш активна, причому дитина необов'язково нею тримає ножиці, тому що вони можуть бути нерухомі, а листівку дитина буде повертати, полегшуючи процес вирізання.
Ця проба неінформативна, якщо розмір і форма ножиців не відповідають руці дитини.
Завдання можна замінити розкладанням карток лото (карт). Усі картки (10—15 штук) дитина повинна взяти в одну руку, а іншою (як правило, ця рука ведуча) розкладати картки.
Шосте завдання — нанизування бісеру (чи ґудзиків — для молодших школярів) на голку з ниткою чи шнурок. Ведуча рука виконує активний рух незалежно від того, у якій руці дитина тримає голку чи шнурок.
Сьоме завдання — виконання обертальних рухів. Дитині пропонують відкрити декілька пляшечок (2-3); ведуча рука більш активна. Врахуйте: дитина може тримати пляшку за кришку, а крутити саму пляшку.
Восьме завдання — розв'язування вузликів. Заздалегідь нещільно зав'яжіть кілька вузликів із мотузки середньої товщини. Ведуча рука розв'язує вузол (інша його тримає). У цьому завданні буває важко виділити ведучу руку, тому що розв'язання вузликів — процес досить складний і дитина використовує обидві руки.
Можна взяти інший варіант цього завдання — складання ланцюжка зі скріпок. Як правило, дитина в одній руці тримає скріпку, а іншу намагається приєднати (ведучою рукою).
Дев'яте завдання — будування з кубиків будинку, огорожі; складання узору за зразком і т.п. Ведуча рука частіше бере, вкладає і поправляє кубики, деталі.
При складанні кубиків нерідко використовуються дві руки, крім того, це досить звичний вид діяльності для будь-якої дитини, тому можна продублювати завдання, запропонувавши дитині конструктор чи мозаїку.
Для того щоб не тримати в пам’яті результати виконання завдань, зручно занести їх у таблицю.

Вік _____________
Дата тестування _________________

Тести

Ліва рука

Обидві руки

Права рука

1.

 

 

 

2.

 

 

 

3.

 

 

 

...

 

 

 

10.

 

 

 

При вираженій перевазі лівої руки ставиться знак (+) у графу «Ліва рука», при перевазі правої — у графу «Права рука». Якщо під час виконання тесту дитина однаково часто використовує як праву, так і ліву руку, знак плюс ставиться в графу «Обидві руки».
Десятим пунктом у таблиці є дані про сімейну ліворукість. Якщо в дитини є ліворукі родичі — батьки, брати, сестри, бабусі, дідусі — потрібно поставити плюс у графу «Ліва рука», якщо немає — у графу «Права рука». Якщо ви одержали більше семи плюсів у графі «Ліва рука», то дитина, швидше всього, — лівша.
5. Складні випадки
На перший погляд — усе просто. Однак у дитини можуть бути всі плюси в графі «Ліва рука» за виконання завдань із другого по дев'яте, а за перше — малювання — може бути мінус, тобто побутові дії дитина краще виконує лівою рукою, а графічні — правою. Ситуація може бути і прямо протилежною. Це варіанти складних випадків.
Вибираючи руку для письма, варто врахувати не превагу лівої руки в побутових діях, а перевагу правої — у графічних.
Корисно ще раз перевірити, якою рукою дитина виконує незвичні дії.
А як бути, якщо дитина однаково добре володіє і правою і лівою рукою в побутових умовах? Нерідко вона починає писати і правою і лівою рукою, іноді малює лівою, а пише правою, чи перекладає ручку з однієї руки в іншу, поперемінно використовуючи праву і ліву руку, що загальмовує процес формування навички письма. Часто дорослі — і педагоги і батьки — дотримуються такої позиції: «Яку руку частіше використовує, такою нехай і пише». Але одна справа виконувати звичні побутові дії, інше — письмо. Існують навіть спеціальні терміни: «графічна функціональна перевага» (тобто можуть бути «графічні лівші» і «графічні правші») і «побутова функціональна перевага», що характеризує переважне володіння лівою чи правою рукою в побутових діях (тобто можуть бути «побутові лівші» і «побутові правші»).
Дослідження французьких учених показали, що, як правило (у 90% випадків), графічні лівші виявляються і побутовими лівшами, а графічні правші і побутовими правшами, причому це співвідношення зберігається у віці від 5 до 12 років.
Є діти — амбідекстри (однаково що добре володіють і правою і лівою рукою) і в побутових, і в графічних діях. Така розмаїтість варіантів створює складнощі при виборі руки для письма. Тут потрібен індивідуальний підхід. Тому ще раз розглянемо деякі можливі варіанти:
1. Яскраво виражені побутові лівші, але графічні амбідекстри, тобто діти, що однаково добре пишуть і малюють правою і лівою рукою.
Як правило, ці діти — лівші, але їх перевчали з раннього дитинства вдома чи в дитячому саду, при малюванні заохочували роботу правою рукою. Такі діти легше навчаються, якщо вони пишуть лівою рукою, хоча якість письма може бути незадовільною.
2. Яскраво виражені побутові правші, але пишуть і малюють однаково добре лівою рукою чи правою і лівою.
На практиці причиною використання при письмі і малюванні не правої, а лівої руки може бути травма правої руки чи порушення її моторних функцій. У цьому випадку доцільно вчити дитину писати правою рукою.
Ці приклади показують, як важливо вчасно і правильно визначити ведучу руку. Від дорослих вимагаються увага і терпіння. В усіх випадках потрібно з розумінням поставитися до бажання дитини працювати тією чи іншою рукою.
6. Визначення ведучої ноги
Часто батьки і педагоги (особливо вчителі фізичної культури) вважають за необхідне визначити ведучу ногу і ведуче око. Таке знання потрібно при виборі дитиною виду спорту, для занять біологією, астрономією, тому що переучування чи нав'язана необхідність діяти неведучими ногою чи оком можуть дати негативний ефект переучування.
Тести для визначення ведучої ноги не так різноманітні, як для визначення ведучої ноги, але вони є:
1. Закидання ноги на ногу — ведуча нога при цьому виявляється зверху.
2. Вимірювання довжини кроку — вважається, що довжина кроку ведучої ноги більша, ніж неведучої.
3. Тест на відхилення від заданого напрямку заснований на розходженні довжини кроку ведучої і неведучої ноги. Один з варіантів цього тесту: ціль (квадрат, коло) намічається на підлозі на відстані 5 м від вихідної точки. Випробуваний повинен пройти від вихідної точки до мети з закритими очима чи у світлонепроникній пов'язці (окулярах). Людина відхиляється від напрямку руху. Ведучою вважається нога, протилежна напрямку відхилення, якщо відхилення більше 1 м.
7. Визначення ведучого ока
Тести на визначення ведучого ока більш різноманітні.
1. Найпростіший з них — підзорна труба. Вважається, що для розглядування в підзорну трубу використовується ведуче око. Можна згорнути в трубочку лист паперу, проклеїти місце з'єднання і попросити дитину подивитися в «підзорну трубу». Нагадуємо, трубу, як і будь-які інші предмети, використовувані для визначення ведучого ока, руки, варто покласти перед дитиною строго на середину столу на рівній відстані від правої і лівої руки.
2. Проба Розенбаха. Можна поставити дитину обличчям до вікна на відстані 3-4 м, дати їй у витягнуту руку олівець і попросити, тримаючи олівець вертикально, сполучити його з вертикальною лінією рами. При закриванні ведучого ока олівець різко зміщується. Якщо ведуче око праве, то при його закриванні олівець зміщається вправо, якщо ведуче око ліве, олівець зміщується вліво. При закриванні неведучого ока олівець залишається на місці.
3. Проба Літінського. При виконанні цієї проби погляд спочатку фіксується на кінчику вказівного пальця, а потім палець наближається на 2—3 см до перенісся. Ведуче око швидше встановлюється на крапці фіксації й утримує її, а неведуче робить горизонтальні рухи відведення і підведення.