Вірші про школу

Стежка до школи
В’ється стежечка увись
До шкільного ганку.
Босі ніжки тут колись
Тупцяли щоранку.

Хто б куди не мандрував,
Ким не став би в світі,
Спершу стежку цю здолав -
Стежку до освіти.

Понад вулиці, дахи
І бузкові хащі…
Хоч широкі є шляхи,
Стежка ця – найкраща!
                           Лідія Повх

Різні є мови і різні країни
Різні є мови і різні країни,
Але повинно так бути незмінно:
В школі у кожній по всій Землі
Вранці стрічають дітей вчителі!
                       Лідія Повх

Сів Івасик на лавичку
Сів Івасик на лавичку,
Взяв писальце і табличку,
Головонька у журі:
Чи напише красно «і»?

Пише ключки і карлючки,
Аж трясуться малі ручки.
В очках слізоньки дрібні:
Не вдається красно «і»!

Та Івась – хлопчак завзятий –
То вже знають в школі всі.
І не думав спочивати,
Аж написав красно «і»!
               Марійка Підгірянка

Знаючий Хома
– Нащо в школу ходять, Хомо,
Діточки ледачі?
– Щоб розв’язували дома
їм батьки задачі!
                        Юрій Шип

Ловигав
Дратують діти Славу
В класі: – «Ловигав!»…
– Чом сів на задню лаву? –
Вчитель запитав.
Підняв Андрійко руку,
Голосно сказав:
– Тому, що з того пункту
Ловить Слава гав!
                      Юрій Шип

Літо взимку
Біля школи
Дід Мороз ходив
І питав:
– Це що за диво з див?
Між снігами білими
Під склом
Справжнє літо
Буйно зацвіло.
Помідори спіють,
Огірки,
І горох розвішує
Стручки.
Ось гвоздики червоніють,
Ружі,
І ніскільки не бояться
Стужі.
Літо це
Відкіль серед зими?
А юннати:
–  Хазяї тут – ми!..
Все зробили,
Щоб під синім склом
Цілу зиму літечко жило.
                   Степан Жупанин

Солодка гостина
Ми зростили полуниці,
Всі такі рум’янолиці!
З них ми маємо, нівроку,
Аж чотири відра соку.
В полі виріс наш гарбуз,
Та такий, що в землю вгруз.
Доглядали в полі диню –
Гарбузову господиню.
Та таку, неначе бочка,
Біля неї й динька-дочка,
Коло школи маєм сад,
А за садом – виноград.
А плоди такі чудові,
Запашні, смачні, медові!
Як врожай ми позбирали, –
Всіх дітей почастували.
Запитав малий Володька:
–  Чом гостина ця солодка?
– А тому, хлопчино милий,
Що самі усе зробили.
                    Степан Жупанин

У бібліотеці
– Маріє Петрівно,
Чи є у вас казка –
Казка про царівну
Й летючий корабель?

– Звичайно! Будь ласка,
Ось вона, казка–
Казка про царівну
Й летючий корабель!

– Нам дуже потрібний
Збірник задач!
Маріє Петрівно,
Негайно, хоч плач!

– Хлопці, спокійно,
Які ви гарячі!
Буде вам збірник!
Є в нас задачі!

– Маріє Петрівно,
Нам про Шевченка,
Про те, як в дячка він
Відвідував клас!

На святі шкільному
Ми ставимо сценку.
Я буду Оксанка,
Іванко – Тарас!

— Звичайно, підходьте
Сюди до полиці.
Тут вибрати можна.
Ця книжка згодиться!

Хлопчик, як гномик
Маленький, в кутку:
— Чого тобі, любий?
Книжку яку?

— Мені – журнали,
Енциклопедію...
Де друкували
Щось про велосипеди!

Марія Петрівна пішла по драбину
І зверху знімає журнали сині...
Марія Петрівна й хвилинки не гає,
Вона в Інтернеті  щось довго шукає...

І тільки  під вечір, як школа вже вмовкла,
Марія Петрівна сідає, аж мокра,
Закутує плечі у шарф зазвичай,
Готує і п’є свій улюблений чай.
                                 Лідія Повх

Муха
У класі така розруха!
Це учні ловили муху.

Спочатку упала ваза
Й розбилась ущент одразу.

А потім зірвалась дошка
І всіх налякала трошки.

Лякатись було не варто –
Вазон полетів під парту!

Літали стільці й портфелі,
Вдарялись шапки об стелю.

У класі така розруха!
Куди ж  полетіла муха?!

Мо’, вам довелось зустріти?
Йдемо ми й до вас ловити!
                             Лідія Повх

Медаль
Дають за навчання у школі медаль.
Медаль за навчання лише?
Дуже жаль!

Якби за перерви давали медаль ще,
Тут Ліза на всю Україну найкраща.

Моргалки, скакалки, вертушки, війна…
Хто перший? Хто виграв?
Ну звісно – вона!

З розбігу, з підскоку, тихцем чи наскоком…
Їй нудно у школі лише на уроках!
                                 Лідія Повх

Про любов
Ой, що сталось! Що ж бо сталось!
Школа вся про це гуде!
Наша Галя закохалась
У Андрія з класу „Д”.

Таж Андійко, той Андрійко –
Хто про це іще не знає? –
Так закоханий в Марійку,
Що таємно помирає!

Він з Марійкою гуляв,
Про бульдогів розмовляв.
Навіть номер у мобільник
Він Марійці записав.

Галя бачила це, знала!
Галя сіла під вікно
І записку написала:

„Йа льубльу тибе дауно
Може підимо в кіно”

А Андрій, цей Андрій
Написав їй: ”Ти не мрій,
Ти граматику вивчай.
Вибачай!”

Галя в класі розридалась
І з уроків утекла...
Отаке у нас тут сталось!
Щира правда!.. От діла!

Я записки всі читала –
(Не кажіть про це нікому!)–
Я ж у класі прибирала,
Коли всі пішли додому.
                       Лідія Повх

Відлига
У снігах, за вікном,
Причаївся диво-гном.

Він уміє рахувати
Й поспішає нам сказати.

– Скільки сім відняти п’ять?
Гном вигукує:
– Ать, ать!

– Від шести відняти  два?
Гном рахує:
– Ква-ква, ква-ква!

– Скільки два додати сім?
– Бім-бім-бім, бім-бім-бім, бім-бім-бім!

– А до трьох додати нуль?
– Буль-буль-буль!

Аж Марія Леонідівна
Зупинилась край вікна:
–  Де тут гном? Я не помітила!
Тане сніг... Іде весна!
                        Лідія Повх

Це у дітей – канікули
Це у дітей – канікули,
А у свиней –  кувікули!
А в  жабенят – ква-квакули,
А в цуценят – гав-гакули.

Це в школярів – канікули!
А в горобців – цвірікули,
А в зозулят – ку-ку-кули,
А у телят – му-му-кули!
                      Лідія Повх

Напуття портфеля
Якщо ти мене підкидаєш до стелі,
То скоро пізнаєш, що можуть портфелі!
Отак розпорюся тихенько, спроквола -
І… все розгублю, коли бігтимеш в школу!
                                 Лідія Повх

Напуття ручки
Якщо ти покрутиш мене разів двісті,
А ще – у задумі почнеш мене гризти,
А потім кудись ненароком шпурнеш,
Ти знаєш, я можу не стриматись теж!
То  може так статись, тобі відплачу:
На самій контрольній візьму й потечу!
                                        Лідія Повх