Безцінний духовний скарб, захований у книжці

skАнглійський філософ Френсіс Бекон повчав: «Знання – це сила». То чому ж ми, люди ХХІ століття, маємо забувати про це, виховуючи підростаюче покоління? Вихід гарної книжки – особливо книжки зі сфери виховання дітей – це збирання тієї живлющої сили, чи то пак знань як мудрості багатьох поколінь, інколи протягом усього життя автора, ціною відведених тобі на цім світі дорогоцінних хвилин, днів, років. Увіковічення сили, яку несуть у собі знання, перевірені тисячолітнім досвідом твого народу – на таке спроможні лише люди, закохані в свою справу.

 

Говоритиму про збірку «Скарби рідного краю», укладену Ольгою та Іваном Тимофієвими – матір’ю й сином. Хтось із перших дослідників-читачів дуже влучно назвав її «сімейним проектом», акцентуючи цим на особливій любові авторів до виконуваної ними справи.
Збірку складають 122 матеріали, наче намистинки одного разка, зібрані у дитячих дошкільних закладах Закарпаття Ольгою Тимофієвою, які вона вишукувала протягом багатьох років роботи на посаді методиста Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти та разом зі своїм щирим помічником сином Іваном відшліфувала, збагатила професійними світлинами (фотографія – багаторічне хобі пані Ольги), уклала та подарувала читачеві – педагогові-дошкільникові.
Пишу про роки р о б о т и Ольги в освіті і розумію, що неточне це слово – ні, не роботи, а творчого захоплення, справи чи духовної м і с і ї всього життя. Ольга Тимофієва – педагог-дошкільник від Бога, від першого дня своєї професійної діяльності, яка не закінчилася і з виходом на заслужений відпочинок (і знову неточність у слові: який заслужений відпочинок у людей, що горять творчістю, що неймовірно люблять свою справу?).
Серед рецензентів-експертів солідного (понад 300 сторінок!) видання - відомий у сфері дошкілля український науковець доктор педагогічних наук, професор, академік А.М. Богуш, доктор педагогічних наук, професор Г.П. Щука. Як зазначено в назві видання, «Скарби рідного краю» - посібник для педагогів та батьків з питань національно-патріотичного виховання дітей дошкільного та початкового шкільного віку. Однак має рацію науковець-історик директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту В.В.Коцан, який вважає, що ця книжка «є також своєрідним посібником з традиційної народної культури краю. Тут можна почерпнути інформацію про народне вбрання та вишивку, дитячі іграшки, писанки, народні страви, такі традиційні для місцевого населення ремесла, як гончарство і ковальство».
Якщо вести мову про виховне значення книжки «Скарби рідного краю», то необхідно відмітити перш за все високий патріотизм , що вибудовується на основі викладеної з любов’ю до всього рідного краєзнавчій інформації, належному використанні атрибутики народної культури, зокрема народнопісенної творчості, дитячого фольклору. Як тут не згадати слова Олександра Духновича: «Люби свій народ не за те, що він бідний чи багатий – люби свій народ за те, що він твій».
Посібник укладено відповідно до логіки та етики видань такого змісту: матеріал тут подається за певними концентричними смисловими колами з застосуванням географічного принципу, де все починається з України, її мови та загальноукраїнських культурних констант. Далі – регіональний компонент, що виявляє як засіб виховання та навчання те, що вважається «рідним корінням» кожної людини. Автори чітко заявляють завдання свого посібника: допомогти виховати носіїв і продовжувачів культурних і духовних надбань рідного народу.
Якщо зважити на те, що матеріали у книжці подано за адміністративно-територіальним принципом і доповнено короткою інформацією про край, то книжку дійснотможна сприймати і як своєрідний туристичний путівник. Погодьтесь, це уже цікаво: такого, принаймні в освітній сфері, ми ще не мали. І в цьому, на наш погляд, новаторство авторів-укладачів з точки зору форми.
Щодо змісту цей посібник теж особливий. У ньому - подекуди вперше, а щодо дошкільників і поготів – подано інформацію про культуру та мистецтво Закарпаття. І це теж цікаво: мало де сучасний педагог віднайде інформацію, скажімо, про традицію носіння жінками хустки, види цього головного убору на Закарпатті, його оспівування в фольклорі; а що ми знаємо про народну іграшку та ще й у конкретному районі? Як традиційно збирають виноград угорці Закарпаття? А як працює гамора (водяна кузня ) в селі Лисичово? Яка історія водяних млинів і де вони ще збереглися? Що таке глечик і які його різновиди в угорців та українців? Що можна виготовити з глини?.. Це те, що швидко зникає з нашого життя в ХХІ столітті, в часи глобалізації, тому вкрай важливо бодай якось його вловити і засвідчити його присутність бодай у слові.
Цінним є виховання в дітей шани до своєї культури, поваги до сім’ї та сімейних традицій, залучення їх до вивчення мистецтва. Так, скажімо, як вам ідея ознайомлення з вівчарством та працею вівчаря за картиною Йосипа Бокшая «У Карпатах»? А хто б не хотів потрапити у гості до ідеальної закарпатської газдині, скажімо, на Свалявщині і довідатись про традиційний побут з перших уст, чи скуштувати традиційні страви на Рахівщині, чи побувати на вечірках у вишивальниці тети Олени…
А ще дуже цінним у роботі Ольги та Івана Тимофієвих, на мій погляд, є те, що їхня розвідка - своєрідна педагогічна енциклопедія з краєзнавчих занять, методичний довідник, він здатен навчити вихователя, як ефективно та оптимально вибудовувати спілкування з дітьми-дошкільниками на тему свого, рідного. Тут допитливий педагог почерпне для себе багато інноваційного, бо ж у такому ракурсі це своєрідний тематичний збірник перспективного педагогічного досвіду. А дехто з педагогів, сподіваємось, надиханий досвідом інших, кинеться сам досліджувати безцінні скарби народної спадщини та творчо вводити їх у свою діяльність. Мені як філологу, скажімо, цікаво було ознайомитись із роботою над топонімією рідних дітям місць, над вивченням нових для дітей назв та слів – розвитком мовлення, яке, як відомо, в ранньому віці якнайтісніше відповідає за розвиток мислення. Збагачувати словник дітей соціалізуючи дитину, граючись, безпосередньо вивчаючи життя через предмети, запахи, емоції та смак, - не так просто, якщо брати до уваги можливості дошкільників. Однак вихователі, з напрацювань яких укладено книжку, роблять це блискуче. Адже багатство, точність, змістовність мовлення залежать від збагачення свідомості дитини різними уявленнями і поняттями, від життєвого досвіду малят. Коли нове слово запахне, заяскрить кольорами, відчується на дотик пошерхлою чи холодною поверхнею предмета, який воно називає, заскрипить млиновим колесом чи колискою, зазвучить бабусиною піснею чи легендою, тільки тоді воно «оселиться» в дитячій душі назавжди. А в дошкільні часи дитина своєю душею, задаймо ще раз О.Духновича, «схожа на податливий пластилін». Тому дуже імпонують максимально задіяні в кожному занятті принципи наочності, зв’язку навчання та виховання з життям.
Як зазначають самі педагоги-практики та науковці, уже ознайомлені з книжкою, подібні збірники викликають інтерес і в батьків, які переймаються вихованням своїх дітей. І не тільки цікавими етнографічними матеріалами, а й сторінками, присвяченими спільній роботі закладів дошкільної освіти з батьками. Цікавим є посібник і для науковців-педагогів, які отримують для дослідження нове джерело педагогічної творчості, мають змогу дослідити особливості краєзнавчої роботи та виховання патріотизму, моральних цінностей на кращих зразках занять у дошкіллі Закарпаття.
Академік А.М.Богуш називає цю книжку «патріотичною енциклопедією національно-духовного виховання дітей». Додам від себе: мені як дитячій письменниці було теж цікаво ознайомитись зі сторінками «Скарбів рідного краю». Адже тут можна віднайти десятки цікавих тем, підходів до їх висвітлення відповідно до віку дитини. Саме тому цей збірник, як кажуть самі автори в передмові, «джерело натхнення для спраглих справжніх духовних цінностей», і важко з цим не погодитися.
Відшукайте цю книжку, віднайдіть у ній ті скарби, якими щедро діляться її укладачі! Бо ж духовні скарби – безцінні.

Лідія Ходанич-Повх, к.п.н., доцент, завідувач кафедри
педагогіки та психології Закарпатського інституту
післядипломної педагогічної освіти, письменниця