Сила води на Водощі (За працею Федора Потушняка „Вода в народному віруванні”)

opolonka

На Новий рік, в саму північ, уся вода на землі, а головне не текуче, перемінюється у вино. То все триває лише пару хвилин (загально поширеним є оповідання про чоловіка-п’яницю, що чекав, коли вода переміниться у вино, а щоб не заспав – держав язик у воді; язик, розуміється, примерз...). Це така особливість води – перемінитися за відповідної акциденції. То частково відбувається і на Водощі (повір’я поширене загально).

Однак властивим святом води суть Водощі. Рано на Водощі (Водохрестя, Водохреща, Вірощі і т. д.) бере ґаздиня або дівчина пивняк чи якусь другу посудину – завжди таку, щоб під час свячення хоч цятка води до неї впала, – наповняє її водою, встромляє василик і головку маку та йде на „водосвятіє” (свячення). По відправі тою водою святять обшаря, всі будинки і зовні, і всередині, домашній скот і под., щоб їм „нич не вадило” протягом цілого року. Хворому дають тої води пити для оздоровлення. Це акт чисто магічний, який служить для відлякування „святою водою”, тобто – змагнетизованою вищим впливом, – нечистих духів і інших, їм подібних сил.
Чорт дуже боїться святої води, бо від неї горить його тіло. Свячену воду ллють до студні для освячення води у ній. Святу воду хоронять у скляночці протягом цілого року для ліку і – „щоб у хаті святе було”. Свята вода придасться в кожній біді. Хата без неї стає „пустинею”, тоді всяка нечистота має легкий приступ до неї. Загадка говорить: „В каждій хаті по букаті, лиш у корчмі – нич” – словом, приналежністю „людської” хати є свята вода.
Використовують її для різних потреб, які протягом року можуть об’явитися. Освячена вода в ріках стає святою, але на короткий час; тоді, коли вона в посудині (прямо назначена, зацілена, ограничена) – не тратить свого значення за весь час свого екзистування, тим більша її сила, чим вона старша, або скільки разів вона свячена (при сьому одна крапля освячує собою всю воду в посудині, яка прибирає її силу).
У горішній Гуцулії, а частково і в Марамороші, на Водощі прибивають на зовнішні сторони хат, над керниці, студні і взагалі, де вода береться або інакше використовується, двораменні хрестики, обвиті прикрасами – цвітами, кудруцем, штучними цвітами, дзеркальцями і под., щоб вода, хата, вода в хаті і под. були таким способом захищені од нечистот, щоб вода не була змаґнетизована негативно, щоб не загинула, а була доброю. Там стоять вони протягом року, звичайно, до нового водоосвячення.
Ті, що мають нечистого духа, зразу по освяченню води на Водощі, скачуть і купаються в тій річці, потоці і под, бо зразу по освяченні вода дуже сильна. Нечистий дух опустить тіло (він є негативною стороною святого і вода його палить). Також скачуть тоді до води і дівчата, що не можуть віддатися, бо це також спричинили чари або якась інша темна сила, нечистий дух і под. Подекуди, наприклад, у Марамороській Верховині вирубують хрест на льоду, а сам проруб обліплюють восковими свічками, щоб хотіли бджоли бути і приносили приплід та багато меду (жертва з воску тому, невідомому, „що гаразд дає”).
Воду святять також на „бабин вечір”. Та вода не має уже такої сили, як та, що свячена на Водощі.

З приватного архіву видавництва „Ґражда”