"Людина народжується, щоб залишити слід по собі вічний"

СУХОМЛІ Йому це вдалося... Василь Олександрович Сухомлинський – дуже авторитетна постать у царині педагогіки, на чию думку спираються тисячі викладачів і сьогодні. Його „Сто порад учителеві”, що вперше видані в 1967 році, можна легко адаптувати до вимог сучасності.
Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського стоїть поряд з видатними педагогами світу. Він вклав неоціненний внесок в історію української педагогіки, школи. І зараз ми можемо використовувати його геніальні доробки, адже як сказав Шалва Амонашвілі: „Країна, в якої є такий син, не буде шукати педагогіку десь в інших місцях”.
Це справді людина з полум’яним серцем, видатний педагог сучасності. 35 років свого життя він віддав школі. Сухомлинський – заслужений учитель України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка. З його ім’ям пов’язані збагачення і піднесення педагогічної науки ХХ століття. Велика, самобутня спадщина вченого з плином часу привертає все більше уваги.
Проте педагог-класик ставив до вчителів і всіх, кому держава довірила найцінніше – своїх майбутніх громадян, такі вимоги, як формування особистості людини третього тисячоліття; виховання у сучасного молодого покоління здатності мислити, думати, а не просто запам’ятовувати та накопичувати знання. Педагог засуджував тих учителів, які намагаються дати учням якнайбільше готових знань і тим самим гублять дитячу допитливість.
Творчість Сухомлинського з кожним роком привертає все більше пильної уваги світової наукової і педагогічної громадськості як у нашій країні, так і за кордоном. І це не випадково. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так і в практику виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.
Віддаючи багато енергії вчительській роботі, створюючи фундаментальні педагогічні твори, В.О.Сухомлинський водночас виступав і як активний громадський діяч, систематично проводив культурно-освітню роботу серед населення. Не обійшло його й офіційне визнання: у 1968 році йому присвоїли звання Героя соціалістичної праці, того ж року він був обраний членом-кореспондентом АПН СРСР.
Попереду було багато планів, але 2 вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Йому судилося народитися і померти у вересні, і це символічно. Бо вересень – це початок нового навчального року.
Втім, фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань. І сьогодні широко використовується безцінна спадщина В.О.Сухомлинського, адже дбати про щастя інших було лейтмотивом усього його життя.
Василь Олександрович Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу. Він став визнаним класиком педагогіки ХХ століття. Все найцінніше, створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національної духовної культури.
Учительська професія – це людинознавство,
постійне проникнення в складний духовний світ людини,
яке ніколи не припиняється
В.О. Сухомлинський