Вічна пам’ять…

1 ТалапканичЗакарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти в глибокій жалобі з приводу непоправної втрати – передчасної смерті Михайла Івановича Талапканича, колишнього директора інституту, доцента, вченого секретаря закладу. Його душа відійшла у засвіти похмурого ранку 20 грудня 2021 року.
Михайло Іванович народився 19 травня 1946 року в с.Репинне Міжгірського р-ну в селянській родині. Після закінчення Ужгородської СШ № 5 навчався на фізичному факультеті УжДУ і здобув диплом викладача фізики. Працював учителем фізики в с. Ясенів Львівської області, згодом – директором школи в с. Луково та Великий Раковець Іршавського району, був інспектором Іршавського райвно Закарпатської області, а також перебував на керівних посадах в олбвиконкомі. З 1988 до 2012 він – директор Закарпатського ІППО, згодом - вчений секретар закладу. У 1996 р. йому присвоєно наукове звання доцента. Він автор десятків наукових та науково-методичних праць, серед яких у співавторстві монографічні видання «Осередок духовного життя – з думою про вчителя» (1996), «Школа та освіта Закарпаття» (1997), «Про інтелектуальну власність вчителеві та учневі» (2007), «Освіта Закарпаття» (2009).
Під керівництвом М.І.Талапканича інститут утвердився як самобутній, високого рівня науково-методичний заклад підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Тут під керівництвом Михайла Івановича було створено три кафедри, аспірантуру, філію в м. Берегові, два науково-методичні та інформаційно-видавничий центри, шість науково-методичних кабінетів. Закарпатський ІППО став вищим навчальним закладом ІІІ-ІV рівнів акредитації, головним науково-методичним центром післядипломної педагогічної освіти краю. На базі інституту регулярним стало проведення Всеукраїнської науково-методичної конференції з проблем післядипломної освіти педагогічних кадрів.
За понад 55-річну освітню діяльність Михайло Іванович неодноразово нагороджувався грамотами й дипломами обласного, всеукраїнського та всесоюзного рівнів, його нагороджено нагрудним знаком «Відмінник освіти України».
Смерть Михайла Івановича – непоправна втрата для рідних, близьких, для колег та друзів, для освіти нашого краю. Розділяючи біль та схиляючись у скорботі, висловлюємо щире співчуття родині та близьким. Світлі спогади про доброго колегу і людяну особистість навіки залишаться у серцях усіх, хто його знав, любив і шанував. У нашій пам’яті Михайло Іванович назавжди залишиться доброзичливим колегою та порадником, професіоналом–освітянином.
Вічна пам’ять…