Майор Н.С., Чаварга О.Ю.

На сучасному етапі розвитку суспільства право не тільки охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, а й розширює межі своєї дії в міру ускладнення суспільних стосунків. З метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права та обов’язки Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року затверджено Національну програму правової освіти населення, де ставиться завдання правового виховання населення взагалі і підростаючого покоління зокрема.

Майор Н.С. – завідувач кабінетом дошкільної і початкової освіти ЗІППО

Нова філософія освіти утверджує погляд на особистість як на найвищу цінність суспільства. «Людина — мета, а не засіб», — ось основна формула гуманізму, і це вимагає нових підходів до формування особистості учня. Виховання повинно виходити з необхідності розвитку у дітей рис, які допоможуть реалізувати себе як члена суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами, індивідуальними планами самореалізації, творення власної концепції життєтворчості. Головним знаряддям суспільства у вихованні особистості є школа. Саме вона повинна допомогти дитині визначитися не лише у тому, ким бути, а й у тому, яким бути. Головне — як жити, як влаштовувати свій індивідуальний спосіб життя, вибрати режим інтелектуального, емоційного навантаження, спосіб подолання труднощів і перешкод.

Тема сьогоднішнього тренінгу з батьками «Вправляння в позитивному розв’язанні життєвих ситуацій».
Мета: ознайомити батьків з методикою досягнення позитивних результатів, формування соціально-комунікативної компетентності дітей. Учити батьків об’єктивно оцінювати власну дитину.

– Грунтовно обговоривши питання модернізації системи дошкільної освіти в області через призму погляду вимог стандартів дошкільної освіти та державної Базової програми «Я у світі»;

Основа майбутньої особистості закладається в ранньому віці. Знання та вміння, набуті в дитинстві, – це своєрідне коріння. Чим воно міцніше, тим впевненіше почувається людина у житті. Саме тому триває постійний пошук шляхів творчого зростання дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Дошкільні заклади м. Мукачева прагнуть виробити нову освітню систему, яка б поєднала в собі національні традиції та основні досягнення світової педагогічної думки.

Творчий колектив педагогів усіх ланок дошкільної освіти пропонує Вам державне і професійне бачення концептуальних змін у дошкіллі в зв'язку з реалізацією державних стандартів дошкільної освіти та державної Базової програми "Я у світі".
Ці проблеми обговорювалися на обласному науково-методичному семінарі спеціалістів та методистів дошкільної освіти відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (міських рад) "Соціальна компетентність дошкільника у світлі державних стандартів дошкільної освіти".

Творча робота
на тему:
«Інтегровані заняття в дошкіллі»

Виконала:
Вихователь ДНЗ №8
Гузь Олена Віталіївна

Мукачево - 2009
Зміст

Вступ

Інтегровані заняття як засіб розвитку особистості в дошкільному закладі

1.1.Характеристика інтегрованих занять

1.2. Методичні основи використання інтегрованих завдань в дошкільному віці

1. Інтегровані заняття рідної мови та мовлення

2.1. Головні принципи організації інтегрованого заняття
2.2. Структура інтегрованого заняття мови і мовлення
2.3. Розвивальні можливості видів емоційно-образної діяльності

ВСТУП

Інтеграція (від латинського слова integes – повний, цілий) змісту шкільного предмета може бути повною або частковою. Характерною рисою дошкільного навчання більшості зарубіжних країн є навчання за інтегрованими курсами. Так, усне та письмове мовлення об’єднане в “мистецтво мовлення”; відомості з фізики, хімії, біології, астрономії – у природознавство.
Інтеграція – це нове явище у освіті. Ще К.Д.Ушинському інтеграцією письма і читання вдалося створити аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. У 60-х роках В.О.Сухомлинський проводив “Уроки мислення в природі”. Це один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності, об’єднаних однією метою. Сьогодні ідея інтеграції змісту навчання приваблює багатьох вчених і педагогів у нашій країні і за кордоном.

Розділ І. Інтегровані заняття як засіб розвитку особистості в дошкільному закладі

1.1. Характеристика інтегрованих занять

Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу”. При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Зі вступом до дитячого садка ця цілісність, на жаль, починає руйнуватись через “суворі кордони” між окремими розділами програми або предметним викладанням “вузькими” спеціалістами (викладач образотворчого мистецтва не має уявлень щодо того, чим займалися діти на попередньому занятті). Тому знання, які одержують діти, мало пов’язані між собою (на занятті з малювання дошколята малюють “Дівчинку в зимовому пальті”, а на аплікації – викладають “Качечку”).
Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.
З’ясуємо, що “інтеграція” – від лат. integratio – відновлення; integer – суцільний.
Під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату дошкільної освіти.
Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

1. доступності;
2. науковості;
3. послідовності;
4. системності;
5. цілісності;
6. логічності;
7. вертикального тематизму.

Щоб узагальнити зміст, дати його у цілісному вигляді, потрібно зінтегрувати матеріал навколо якоїсь основної ідеї, проблеми.
Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття (“інтегроване”), а навчальна тема, цикл, розділ, блок – (можлива інша назва, це – не суттєво) освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно-наслідкові зв’язки тощо), які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля.
Тобто врахування у практиці роботи принципу інтеграції дозволить здійснювати гуманно особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно, і відповідно до цього повинні будуватися (і плануватися) види діяльності.
Проте в інтегрованих курсах є небезпека, коли їх перетворюють у мозаїку формально об’єднаних за зовнішніми ознаками різнорідних знань. Краще за все можуть інтегруватися такі розділи програми, як-от: ручна праця, ознайомлення з довкіллям, музичне виховання, художня література, ознайомлення з природою, образотворче мистецтво.
Одним із таких шляхів є проведення занять в дошкільному закладі на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об’єднаного навколо однієї мети. Це об’єднання спрямоване на посилення інформаційного змісту та емоційне збагачення сприймання мислення і почуттів дітей завдяки залученню додаткового цікавого матеріалу, що дає можливість з різних боків пізнати явище, поняття, що вивчаються, досягти цілісності знань дітей.
У дошкільних закладах вже діють інтегровані програми з таких розділів:

1. ознайомлення з навколишнім світом;
2. художня праця;
3. музика і рух;
4. валеологія.

Є програми з етики, народознавства, екології. Особливо продуктивне застосування інтеграційного підходу до формування й удосконалення у дошкільників мовленнєвої діяльності, яка в умовах початкового навчання відіграє провідну роль на всіх без вийнятку заняттях, однак найвиразніше виявляється на заняттях з мовленнєвого спілкування, художньої літератури та грамоти, ці предмети можна інтегрувати в один, наприклад, “Рідне слово”, тому, що вони ґрунтуються на спільних дидактичних цілях, в їх основі лежать одні і ті ж види мовленнєвої діяльності – слухання, розуміння, читання, висловлювання (усні і писемні).
Інтегрування навчального матеріалу з окремих розділів представлено в таблиці №1.

Таблиця №1. Інтегрування навчального матеріалу

№ п/п	Розділ	Інтегрування
1.	Навчання грамоти	Ознайомлення з навиками музики, малювання
2.	Мовленнєве спілкування	Художня література Малювання Ознайомлення з навколишнім світом Музика Народознавство
3.	Математика	Ознайомлення з навколишнім світом, Трудове навчання, Малювання, фізичне виховання
4.	Музика	Художня література Малювання, ознайомлення з навколишнім світом, фізичне виховання
5.	Художня література	Мовленнєве спілкування, малювання, природознавство, музика, народознавство, етика
6.	Малювання	Музика, розвиток мовлення, художня література

Враховуючи конкретність мислення старших дошкільників, нестійкість уваги, вихователь важливого значення надає таблицям-опорам для проведення інтегрованих занять. Це, як правило, матеріал багаторазового використання. Таку наочність можна застосувати і під час тематичного узагальнення і повторення. Наприклад, на занятті навчання грамоти, коли діти ознайомлювались з буквою і звуком “д” є чотири сектори. За завданнями, які у секторі 1, можна створити казкову ситуацію “Розмова із старим дубом”, скласти кросворд, провести діалог; сектор 2 включає математичний матеріал для розв’язування прикладів, задач і вимірювання відрізка; сектор 3 – опора для малювання на тему “Гриби під дубовою гілкою”; сектор 4 – інтеграція знань на заняттях ознайомлення з навколишнім (як живляться корені дуба, які лікарські властивості мають кора, листя, жолуді).
Такі таблиці-опори допомагають вихователю проводити заняття, які тематично об’єднані навколо одного чи кількох близьких понять.
Заняття інтегрованого змісту проводить здебільшого як вступні до теми або узагальнюючі. До них слід заздалегідь ретельно підготувати дітей: наситити їх сприймання відповідними враженнями, активізуючи словник, інтерес до певної теми.
Наведемо фрагмент підготовчої роботи до проведення заняття інтегрованого змісту на тему “Фарби осені”.
У погожі вересневі дні вихователь повела дітей у парк, де вони спостерігали ознаки ранньої осені.
Вихователь. Який сьогодні гарний день! Придивіться: які фарби навколо?
Діти. Зелені, темно-зелені, жовті, вогнисті, червоні, коричневі, багряні...
Вихователь. Давайте перелічимо, скільки тут відтінків зеленого, жовтого. Чим зумовлена така різнобарвність?
Діти лічать кольори, доходять думки, що така барвистість від того, що осінь до кожного дерева приходить у різний час.
Вихователь. Про яке дерево я говорю: “Його листя горить, наче жоржина”, “Його листочки, наче стиглі лимончики”, “Його листя, ніби сушені яблука”?
Діти милуються ясним небом, називають його ознаки (світле, високе, ніжно-блакитне, чисте, глибоке, святкове, безхмарне), вдихають пахощі повітря, спостерігають за павутиною. Вихователь пропонує відшукати природні об’єкти незвичної форми: жолуді, листочки, ягідки і пофантазувати щодо їх подальшої долі. Мандруючи стежиною, діти змагаються у спостережливості в грі “Гостре око”. Зупиняються біля горобини, що всипана червоними плодами.
Вихователь. Кого вам нагадує горобина? З ким її можна порівняти?
Я бачу в ній образ дівчинки. Вона дуже гарна, але їй зараз сумно, тому нахилила голову низько-низько. Скоро відлетять назавжди її листочки, і буде вона відкритою для вітрюгана.
Мені хочеться, щоб ми побачили таку картину. Сонечко щодня вмивається у струмочку. А сьогодні, коли вмивалося, бризками-жаринками запалило горобину. Дивиться воно з висоти і радіє, що люди помітили красу.

Крім збагачення вражень під час прогулянки, на заняттях з розвитку мови діти вправлялись у складанні мініатюр-описів, “нанизували” ланцюжки слів-ознак, дій, які будуть корисні для наступного інтегрованого заняття. Така змістова та емоційна підготовка дітей до заняття дає змогу вихователю швидко створити в групі відповідний настрій і систематизувати здобуті враження у творчих роботах дітей.
Зокрема, у групі звучить музика, а діти об’єднані в творчі групи, створюють колективну роботу “Фарби осені” за своїм власним сюжетом, а потім “оживляють” фарби так, щоб кожна зазвучала у виразному слові.
Інтегровані заняття з розвитку сенсорних умінь можна побудувати в ігровій формі, в ігровій кімнаті, посадивши дітей півколом, щоб вони бачили один одного.
Наведемо фрагмент інтегрованого заняття побудованого в ігровій формі за тематичним сюжетом “Юні розвідники”.
Мотивація діяльності.
- Діти, уявіть собі, що має зніматися кіно – фільм про юних розвідників, і режисер випробовує акторські здібності багатьох дітей, які бажають зіграти ролі хлопчика і дівчинки. Коли майбутні актори приходять, їм пропонують виконати кілька завдань, щоб побачити, хто вміє тихенько ходити, у кого гострий слух, хто вміє діяти в уявній ситуації. Зараз і ми з вами потренуємося. Ваше завдання – виконувати все дуже точно, безшумно, контролюючи кожний рух. Ви знаєте, що розвідники, коли йдуть на завдання, майже не розмовляють, а якщо розмовляють – то дуже тихо. Так і ми з вами будемо діяти.
Зміни діяльності.
1. Тренуємо безшумність рухів:
а) діти по парах міняються місцями з товаришем, який сидить навпроти;
б) тихо встають, беруть стілець, без звуку переносять його на те місце, де сидів товариш, і сідають на нове місце. (Беруть участь по черзі всі діти).
2. Розвиваємо слух і пам’ять:
а) протягом 10 с із закритими очима діти слухають оточуючі звуки і називають у певному порядку, що почули;
б) відгадують на слух “Яка це дія?” (В усіх дітей закриті очі, вихователь у чіткій послідовності виконує такі дії: розгортує цукерку, розбиває горіх, розриває папір);
в) відгадай: “Чий це голос?” (Той, хто відгадує, відвертається, а вихователь показує жестом кому їх говорити.
3. Гра “Як змінилася поза?” (Одна дитина уважно роздивляється, як сидять діти на двох-трьох стільцях. Потім відвертається, а хтось змінює положення тіла. Той, хто відгадує, показує, як було спочатку).
4. Що можна пізнати навпомацки:
- визначають контур іграшки, ручки тощо.
5. Ігрова вправа “Передай невидиме”:
діти розігрують сценки проводів на вокзалі (передають невидимі речі у вагон, ніби складають речі у чемодан).
Такі вправи спочатку виконує одна команда (півкола), а друга – спостерігає, оцінює; потім команди міняються місцями.
Вправляння в ігровій формі з елементами змагання, за нашими спостереженнями, діти виконують охоче, з виключною віддачею, вболіванням за результати команди. Якщо такі заняття проходять у системі, ця робота приносить відчутні результати в розвитку пізнавальних здібностей старших дошкільнят, формують здатність володіти своїм тілом; діти починають усвідомлювати значення самовиховання.
Якщо такі інтегровані заняття змістовні, цілеспрямовані, то вносять у звичайний хід життя дошкільників новизну, допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, явища.
Проводити такі заняття може як один вихователь, так і разом зі спеціалістами музики, образотворчого мистецтва, фізвихователем. Досвід таких занять переконує в тому, що вони зменшують перевантаження, сприяють вихованню, інтересу до навчання.

1.2. Методичні основи використання інтегрованих завдань

в дошкільному віці
Працюючи над методичною основою інтегрованих занять найголовнішим постає, щоб заняття стало натхненною, захоплюючою працею для дитини, щоб дивувало, будило, розкривало широке поле діяльності, аби життя її наповнювалося змістом. Цю можливість дають заняття з інтеграцією предметів і видів діяльності.
На практиці вихователь інтегрує заняття з різних розділів навчальної програми.
А саме:
Заняття з мови і мовлення та художньої літератури інтегруються:
а) мова і мовлення: образотворче мистецтво,
музика,
природознавство;
б) мова і мовлення: образотворче мистецтво,
музика,
ознайомлення з навколишнім світом;
в) мова і мовлення: художня праця,
природознавство;
г) художня література: мова і мовлення,
природознавство.
Дидактичні цілі є визначальні, домінантні. Їм підпорядковуються всі інші види діяльності, властиві іншим навчальним предметам (музиці, малюванню, художній літературі тощо). Ця сукупність цілей може бути представлена на інтегрованому занятті структурно:
а) нові знання з лексики, фонетики, граматики, орфографії;
б) розвиток усного мовлення;
в) відпрацювання навичок письма;
г) удосконалення опорних умінь – базисного компоненту;
д) введення нового в систему раніше вивченого;
е) підготовка до сприймання наступного матеріалу.
На якому ж етапі пізнання доцільно вводити інтегровані заняття? Це або на першому занятті вивчення нової теми, після якого проводяться 3-5 уроків вироблення навичок, узагальнення, систематизації, контролю і корекції знань, або заключне заняття з вивченої теми, де словесна творчість є провідною.
Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, драматургією) дає можливість організувати оволодіння граматичними уміннями і навичками через розв’язання мовленнєвих завдань.
Як показав досвід проведення інтегрованих занять мови і мовлення, структура організації мовленнєвої діяльності є така:

1. Формування задуму висловлювання. Активізація словника.
2. Творення тексту за мірою допомоги, що визначають варіанти.
3. Колективне обговорення, редагування, корекція творів.
4. Зачитання текстів на цю ж тему майстрів “красного слова”.

Чільне місце займають заняття, на яких діти вчаться мислити, аналізувати, робити висновки, відрізняти добре від поганого. Порівнюються і співставляються картини, музичні твори, вчинки персонажів оповідань і казок, красиве і повторне в рисах людських. Тема краси пронизує заняття в усіх вікових групах дошкільного закладу. Наприклад, на занятті “Весна іде, красу несе”, де інтегруються мова, мовлення, народознавство, художня література, музика, спостереження за живими об’єктами природи.
Для пошуку істинної краси та творіння зв’язного тексту, дітям пропонується:

1. Закличемо весну;
2. Зробимо відкриття;
3. Доберемо аноніми;
4. Послухаємо легенду;
5. Поринемо в поезію;
6. Складемо оповідання;
7. Зав’яжемо “вузлик” на пам’ять.

Після спостереження у живій природі діти, використовуючи знання з народознавства, закликають весну, співаючи заклик-веснянку. Слухають музику, співвідносять споглядань в природі з строєм музичного твору.
- Що відображають звуки? (сходить сонце, блищить роса, оживає природа, розпускаються квіти, прокидаються пташки, дзюркотить струмочок і сама Весна пішла у веселий танок).
(Перед дітьми у маленьких вазочках первоцвіти – проліски, мати-й-мачуха, гусяча цибулька, фіалки, ряст).
- Що допомогло нам відчути красу?
(Споглядання у живій природі за змінами, квітами, слухання музики).
- А як ще можна відчути красу?
Діти слухають легенду про Нарциса, оглядають живу квітку і відповідають на питання:
- Що ж зробило красеня потворним?
(Байдужість, самозакоханість, зазнайство – риси, які народжують ще більш потворну – егоїзм).
Діти вчаться добирати слова антоніми.
(Краса – потворність, зрада – вірність, любов – ненависть, зло – добро, щирість – заздрість, брехливість – правдивість).
Далі на занятті йдеться про збереження краси і робиться висновок: “Той, хто нищить красу – стає потворним”. Творяться тексти за поданим початком.
Якось навесні хлопчик побачив дивну квітку. Вона йому дуже сподобалась. Вона була... (включається опис). Хотів було зірвати ...
(Далі діти вибирають варіанти);

1. ... а квіточка промовляє: “Не губи! Не ..., дай ... білим світом”.
2. ... як раптом помітив краплинку на пелюстці. Йому здалося, що ...

Кінцівку також можна придумати за варіантами:

1. живи, квітонько, рости, красуйся ...
2. моя рука ніколи і нікому не ...
3. краще я тебе (намалюю, сфотографую, приведу до тебе ...).

В кінці зачитується оповідання Сухомлинського “Хлопчик і дзвіночок конвалії”. У підсумку діти скажуть “Хто нас вчить відчувати красу”.
(Матінка-природа).
- Чи всяк може її побачити?
(Не може побачити той у кого ліниве око).
- В чому проявляється краса людини?
(У рисах, вчинках, поведінці).
Діти згадуються висновок, прислів’я:
- З краси води не пити.
Не все золото, що блищить.
І нарешті вузлик на пам’ять:
“До краси можна доторкнутись тільки серцем”.
Тема краси понизує такі заняття, як “Шануймо старість”, “Зла подруга лінь”, в заняттях, спрямованих на пізнання мистецтва, співу, хореографії, образотворчого мистецтва.
Мовленнєва діяльність дітей – різножанрова. Вони творять поетичні рядки, складають казки, оповідання, діалоги.
Інтегроване заняття – це заняття, яке не залишає байдужою жодної дитини. Адже відомо, діти сприймають навколишні явища по-різному. Хтось через образотворче мистецтво зором, хтось слухає через музику, на іншого магічно діє поетичне слово, для інших – мелодія красномовної прози. Для кожного щось домінує в такому уроці. Те, що ближче йому, рідніше.
Приступаючи до виконання творчої роботи, сильніші відмовляються від міри допомоги, захопившись не помічають нічого навколо себе.
Діти чекають таких занять, довго пам’ятають, черпають із них знання, в яких виникає потреба в майбутньому.
Такі заняття творяться не один день. Щоб закладені в них ідеї прийшли до маленьких сердець, спершу все повинно пройти через серце вихователя. Тоді тільки воно буде жити в дітях, живити думку і почуття.
Передумовою розвитку розумових здібностей дошкільнят та молодших школярів є цілеспрямована робота над удосконаленням їхнього логічного мислення. Діти повинні змалку вчитися, поперше слухати читання або розповіді виховантілв. По-друге, важливо формувати в маленьких “чомусиків” уміння переказувати прослухане в логічній послідовності, не “переказуючи” та не випускаючи важливих епізодів з художнього оповідання, казки чи іншого літературного твору.
Цілеспрямовано працюючи над розвитоком логчіного мислення у дітей їх можна навчити виділяти в творах істотне, головне, порівнювати твори, дійових осіб, класифікувати, зіставляти, знаходити ознаки подібності та відмінності в предметах, явища, робити висновки, висловлювати своє ставлення до прочитаного, прослуханого, обєднувати видові поняття в родове, знаходити зайві предмети у групі слів, обєднанних одним родом, тощо.
. Систему навчально-методичного матеріалу можна зінтегрувати за окремими розділами:
“У полі, в саду, на городі”,
“Транспорт, знаряддя праці”,
“Тварини”, “Риби”, “Птахи”,
“Одяг”, “Взуття, меблі, посуд”.

Розділ ІІ. Інтегровані заняття рідної мови та мовлення

У чому ж полягає розвиваюча сутність інтегрованих видів діяльності? Чому так важливо навчання рідної мови у дошкільних закладах осяяти фантазією, грою, красою природи і людських взаємин, самобутньою творчістю дитини?
В.О.Сухомлинський порівнював думку дитини з ніжною трояндою, що не може квітнути без сонця. І бажання вчитися – в емоційному забарвленні думки, в почутті радісної схвильованості. Без цього емоційно-естетичного струменя не може повноцінно розвиватися думка дитини, йти від наочних образів до абстрактних узагальнень.
Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, малюванням, драматизацією) дає можливість організувати оволодіння граматичними уміннями і правописними навичками через розв’язання мовленнєвих завдань, глибокого індивідуалізованого пізнання.
Серед інтегрованих засобів навчання особливе місце належить урокам мислення в природі.
В.О.Сухомлинський радив бачити у природі вічне джерело дитячого розуму, фантазії словесної творчості. Визначний педагог прагнув, аби яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному гайку.
Перші кроки в науку роблять маленькі дошкільнята на заняттях мислення в природі, гортаючи сторінку за сторінкою книгу рідної землі. І перше завдання яке ставить перед собою педагог, - навчити не просто дивитись, а й бачити, відчувати світ довкола. Організовуємо нове споглядання, спостереження, колективне сприймання так, щоб діти відчути потребу пильно придивитися до навколишнього, помітити поряд дивне й загадкове, приховане від лінивого ока.
Якими радісними відкриттями стають для дітей ці колективні спостереження, коли вони бачать, як пробуджується гайок від зимового сну, як пробиваються крізь торішнє листя перші стрілки пролісків, вслухаються у спів вітру, передзвін дощових краплинок, милуються сяйвом золотої осені. Музика рідної землі, дивне багатство її барв, форм пробуджують у дітей бажання творити казку.
Що це на травинках? (Роса). Хто її розсипав? (Ніч, туман). Як же утворилася роса? Хто ж сьогодні розсипав краплинки роси? (Туман). Де ж він зараз? (Його прогнало сонечко). А чому ось тут немає роси? (Там сонечко висушило). На що схожі краплинки? (На прозорі кришталеві кульки, наче хтось розсипав блискітки). Які ви знаєте прикмети про росу?
Діти, візьміть травинку з росинкою, поговоріть з нею. Що вона вам розповість? Побудова – успіх зв’язних висловлювань “Що мені розповіла краплинка роси?” (Мені краплинка роси розповіла про те, що вона втекла від свого дядька Тумана і тепер ховається у траві. Виходить гуляти тільки на світанку, щоб її ніхто не бачив... А мені краплинка роси розповіла, що вона з подругами, гуляючи вночі над квітником, побачила троянду. Та була такою красивою, що краплинці забажалося позичити в неї вроди. Вона впала на квітку троянди. І ще більше прикрасила її).
Подив перед красою, владна сила фантазії розковує духовні сили дитини. У тайнах її свідомості немов прокидаються слова, раніше почуті чи прочитані, наповнюються новим змістом, народжуються образи. Інтелектуальне життя сповнюється радісними переживаннями, яскравими картинами. І думка підкріплена образами рідної землі, стає ясною. Запам’ятовування відбувається якнайінтенсивніше.
Виховуючи культуру споглядання, навчаємо малих школярів розглядати предмет і відкривати в ньому щось нове, виявляти ознаки і властивості. Це перші сходинки розумової діяльності. Суть цих процесів полягає у 1) баченні реального предмета; 2) створенні образу в уяві.
Під час колективного споглядання учитель системою запитань загострює увагу на вичлененні істотного характерного у спостережуваному, а далі – вчить зображувати ціле через подачу характерних ознак.
Іншими словами, використовує найбільш плідний прийом у пізнанні – єдність аналізу і синтезу, що спонукає до формування образу в уяві.
Вправляння у сприйманні предметів і явищ навколишнього світу готує учнів до вищої сходинки розумового розвитку: зіставляння, протиставляння, групування взаємопов’язаних явищ та предметів, встановлення причиново-наслідкових залежностей.
(Чому пролісків не було взимку? Чому вони стали розвиватися навесні? Чому на зиму звірі вдягають тепліші шуби, а дерева роздягаються? Хто викував сніжинку? Чому вона розтанула?)
Розумові сили дитини слід зміцнювати серед природи. Подив перед прекрасним розковує думку навіть у найінертніших. І чим більше абстрактних понять, узагальнень треба засвоїти на уроці, тим частіше учень має звертатися до першоджерела думки – до природи, тим яскравіше мають закарбуватися в його свідомості образи й картини навколишнього світу. Це важлива закономірність розумового розвитку дитини (В.О.Сухомлинський).
Важливою складовою успіху уроку мислення в природі є вміння педагога системою проблемних запитань пробудити уяву дитини як основу творчої діяльності. У ході колективного спілкування з природою вихователь привертає увагу дітей до багатства і різноманітності природи. На що схожа галявина пролісків, коли ми її розглядаємо здалеку? А як зблизька придивимось до квіточки, що вона нам нагадує? Яку казкову історію тобі розповідають могутня сосна і молоді дубки, клени, берізки, що ростуть край лісу?
З ким розмовляє навесні вербичка на березі ріки? Сукупність проблемних запитань у процесі сприймання об’єкта спрямовано, як бачимо, на механізм уяви, на основні етапи переробки сприйнятого:

1. Розчленування враження на частини, виділення його окремих рис, залишення поза увагою інших.

(Ми спостерігаємо сніжинки, що летять у повітрі, наша увага прикута передусім до легкості сніжинок. Коли пригадуємо сніжинки зблизька, нас дивує їхня форма, вони, як зірочки. Від інших ознак – які вони холодні, граційні, швидкі – ми абстрагуємося, щоб гранично чітко вловити такі характерні ознаки, як легкість дивність форми).

1. Перебільшення чи применшення елементів враження.

(Сніжинки, що летять, нагадують нам білих мух, пташенят, пушинки, хмаринки в небі – ніби білі лебеді; сніговий горбок здаля – неначе зайчик причаївся).

1. Об’єднання, комбінування частин.
2. Кристалізація цих частин в образ.

(Сніжинки викувала цариця-зима, одягла їм прозорі віночки та й пустила на Землю).
Отже, управленні складними процесами сприймання, уваги, мислення, уяви здійснює вчитель через систему проблемних запитань.
Найскладніше на занятті мислення в природі – це добір видів діяльності з інших навчальних предметів, які доцільно інтегрувати під час спостережень за природою.
Тематичні обрії інтегрованих занять надзвичайно широкі. Їх можна згрупувати навколо двох головних тем:

1. “Я у світ природи”;
2. “Я у світі людей”.

Для інтеграції видів діяльності рідної мови і мовлення можна використовувати навчальний матеріал з таким предметів:

1. рідна мова і мовлення; зображувальна діяльність, музика, драматизація, дослідницька робота дітей, самостійне спостереження.

Шукаючи резерви загального розвитку дитини у навчанні, виникає необхідність здійснення розвитку за трьома основними напрямками “чутливе вухо”, “гостре око”, “умілі руки”.
Слід направляти розум дітей у гнучкості й швидкості процесів мислення. З цією метою на заняттях з розвитку мови використовуються різні види роботи:

1. корисне і цікаве для дітей тренування слухової чутливості в процесі ігор: “Злови звук”, “Який звук заблукав”;
2. для тренування слухової пам’яті на заняттях проводиться гра “Будь точним” (вихователь читає ланцюжок з двох, трьох слів, вимовляє їх лише один раз, потім пауза, під час якої діти повторюють те, що запам’ятали, серед слів шукають одне, яке відрізняється від інших певною ознакою.

Наприклад: сорочка, черевики, плаття, пальто (одяг-взуття).

1. завдання на виключення зайвого, винятково корисні для формування в дітей різнобічного аналізу, виділення головного. Для розширення кругозору використовується гра “Що є що” (діти відкладають картинки, які об’єднують видві і родові поняття)

ведмідь одяг заєць
мандарин квітка апельсин
шкарпетки дерево плаття
тюльпан тварина гвоздика.
До даної гри ставить ще кілька завдань.

1. знайдіть слово у якому букв більше, ніж звуків; мова з наголосом на 2-му складі; слово , яке відповідає певній схемі;
2. виконати звуко-буквенний аналіз слова.

Граючись діти не помічають, що виконали цілий ряд важливих навчальних завдань. Корисними і захоплюючими є ігри, вони дають можливість навчатися у більш легкій невимушеній формі. У гості до дітей запрошують казкових героїв. Використовуються загадки, ребуси, кросворди.
На перший вступних заняттях, присвячених вивченню нової теми, головна увага зосереджується на формуванні нових уявлень і понять, а зв’язні висловлювання дітей (з великою мірою допомоги) супроводжують пізнавальні процеси, увиразнюють, конкретизують їх. У цьому випадку своєчасним є використання між предметних зв’язків та інтегрованого навчання (особливо, коли йдеться про введення опорних знань).
Заняття формування навичок, умінь, узагальнених мовних знань передбачають поступове зростання рівня творчої активності й самостійності мовленнєвих завдань. Тут перевага надається конструктивній діяльності з елементами творчої (переконструювання, доповнення, відновлення, редагування, переказ тексту; складання зв’язних висловлювань за робочими матеріалами). Велику розливальну сутність набирає використання між предметних зв’язків. Інтегровані види діяльності є доцільними.
Завершальні заняття з певної теми характеризуються високим рівнем словесної творчості дітей. Цьому значною мірою сприяє інтеграція видів діяльності змісту навчальних предметів.

2.1. Головні принципи організації інтегрованого заняття

Визначальним критерієм у доборі змісту та видів діяльності у процесі пізнання мовних явищ є сукупність дидактичних цілей заняття мови й мовлення, яка може бути представлена у вигляді таблиці №3.

Таблиця № 3. Сукупність дидактичних цілей заняття мови і мовлення

З огляду на сукупність дидактичних цілей кожного з занять, відведених на вивчення того чи іншого розділу, теми програми, вихователь визначає головні цілі та супровідні. Керуючись головними дидактичними цілями (домінантою), знаходить оптимальне поєднання інтегрованих засобів навчання, уникаючи небажаного нагромадження видів діяльності, що тільки стомлює дітей, гальмує, а не активізує словесну творчість.

2.2. Структура інтегрованого заняття мови і мовлення

У структурі інтегрованого заняття мови й мовлення виділяється три етапи:
1. Формування задуму висловлювання (орієнтування в умовах спілкування та планування тексту).
2. Творення тексту (усно).
3. Виразне читання (розповідання) складених творів, редагування, обговорення, зіставлення з творами письменників (чи зразком, складеним вихователем). Визначена структура інтегрованого заняття ґрунтується над даних психології про етапи мовленнєвої діяльності (орієнтування, планування, реалізаційний контроль).
Етап формування задуму висловлювання співвідноситься з такими етапами мовленнєвої діяльності, як орієнтування, планування. Вирішує такі завдання:

1. актуалізація чуттєвого досвіду, знань дітей про предмет висловлювання;
2. активізація слів, словосполучень, речень, необхідних для вираження думки;
3. удосконалення способів мовленнєвої діяльності (“азбуки мовлення”) – найголовніших опорних умінь;
4. спостереження за виражальними можливостями слова, граматичних форм, колективний добір влучних слів.

Етап творення дитячих зв’язних висловлювань відповідає третьому етапу мисленнєвої діяльності – реалізації задуму. Управління дитячою творчістю здійснюється через багатоваріантні мовленнєві завдання, які спонукають дітей до складання тематично близьких казок, розповідей, міркувань, віршів. Як правило, пропонується кілька блоків завдань на розвиток зв’язного мовлення з різною мірою допомоги та рівнем творчості.
Етап редагування, обговорення дитячих творів, зіставлення із зразками художньої літератури є завершальним, він зорієнтований на четвертий етап мовленнєвої діяльності – контроль. Доцільним є тут виразне розповідання, драматизація, створення пластичних етюдів, виконання ілюстрацій чи колективних композицій, добір влучних заголовків до дитячих творів.

Розвивальні можливості видів емоційно-образної діяльності

Конструюючи систему інтегрованих занять, прагнемо якомога повніше індивідуалізувати навчання. Цьому значною мірою сприяє використання сукупності різних видів емоційно-образної діяльності (гри, спостереження за довкіллям, художньої та літературної діяльності).
Основні види діяльності, які використовуються під час побудови інтегрованих занять, можуть підсилюватися супровідними: малюванням, художньою працею, дослідницькою діяльністю, виразним читанням віршів, драматизацією, складанням діалогів, хоровим співом з елементами хореографії. Чим слабше підготовлена дитина, тим менше розвинені її пізнавальні можливості, тим частіше має звертатися до таких видів діяльності, як ігрова, предметно-практична, малювання, музика.
Розвивальні можливості видів діяльності розкрито в таблиці № 4.

Таблиця №4. Розвивальні можливості видів діяльності

Види діяльності, що активізують словесну творчість	Їхні розвивальні можливості
- ігрова діяльність, драматизація	- орієнтує на чуттєві способи пізнання, оволодіння умінням вичленовувати ознаки, знаходити видові й родові, спільні й відмінні, істотні й неістотні, класифікувати їх; розширення уявлень про значення конкретних слів
- спостереження за довкіллям	- уводить у сам процес народження образного вислову; допомагає розширити уявлення про слова, що означають явища природи, риси характеру; розкрити сутність причинно-наслідкових зв’язків
- художня діяльність (образотворча, музична, хореографічна, театральна)	- спрямовує на розвиток уяви, орієнтує на образне сприймання світу

Найголовніше – домогтися, аби мовні завдання активізували словесну творчість, а не гальмували її.
Коли сьогодні обговорюється проблема перебудови дошкільного виховання, то перш за все, мова йде про оновлення форм організації навчання і виховання дітей, про раціональне поєднання індивідуального і колективного навчання.
Навчально-виховний процес, для якого характерне врахування типових індивідуальних відмінностей дітей, рівнів, розвитку, прийнято називати диференційованим. У педагогічній практиці таке навчання називають “груповим” “індивідуально-груповим”, або “колективно-груповим” навчанням.

Список використаної літератури:

• Урунтаєва Г.А. Дошкольная психология/ учебное пособие/ М.: издательский дом «Академия» - 1996.
• Амонашвили Ш. Размышления о гуманитарной педагогике. М.: - 1996.
• Бех І.Д. Праця – головний вихователь школярів. К.: Знання – 1983.
• Воспитание с любовью и логикой/ под ред. М.С.Мацковского/ М.: - 1995.
• Педагогічна психологія/ за ред. Л.М.Проколієнко, Д.Ф.Ніколенко/ К.: - 1991.
• Козлова С.А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. – М„ 2002.
• Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 1991.
• Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников. – М., 1992.
• Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста / Сост. Л. А. Венгер, О. М. Дьяченко. – М., 1989.
• Бондаренко А. К. Дидактические игры в детском саду. – М., 1991.
• Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Просвещение, 1986.
fПоширити