Україна воєнна: дні франкофонії

Screenshot 7

27/02/22 - 1 Битва за Київ: між порятунком і опором
06/03/22 - Війна в Україні: хоробрість і страх жителів Києва
13/03/22 - Україна під бомбами: цивільні у пастці
Щороку 20 березня Міжнародний день франкофонії широко відзначався різним акціями з популяризації французької мови на теренах нашої держави при підтримці іноземних франкомовних представництв в Україні, таких як посольства Франції, Швейцарі, Бельгії, Канади, Алжиру та інших.
Цьогоріч все змінилося… Змінилося в одну мить, в один ранок 24 лютого.

Вже опівдні почалися дзвінки від журналістів французьких медіа. Увесь світ сколихнули ранкові бомбардування території нашої держави. А вже наступного дня я чекала на кордоні в Ужгороді журналіста провідного французького телеканалу TF1. Було моторошно від побаченого – довжелезні черги… жінки з дитячими візочками, літні люди, автівки… А далі – ніч, холод, розпач від перших подихів війни… Здавалося, це не з нами, це просто якесь кіно про жахи сучасності.
Француз приїхав і одразу взялися до роботи – репортаж був потрібен якнайшвидше, щоб світ бачив справжнє обличчя військової агресії в Україні. Цілу ніч на кордонах, бесіди з українцями, що тікали від війни. Було важко навіть перекладати свідчення, не те що розпитувати людей… Сльози наверталися на очі і важко було промовити слово. Француз просив, щоб не піддаватися емоціям, бо часу обмаль і треба з холодним розумом підходити до справи. Та в мене не дуже виходило, бо це ж Українці, Наш Народ і Наша Земля…
Репортаж знімали з двох різних ракурсів – колега з французького телеканалу працював у Києві, а в Ужгороді фільмували консолідацію всіх жителів у тилу. І так тривало 3 тижні. Щонеділі на французькому телеканалі TF1 виходив вечірній репортаж про війну в Україні. Наш Ужгород також зайняв свою нішу у боротьбі за перемогу.
Ніколи не думала, що у такий спосіб мої знання французької стануть настільки необхідним і затребуваними. Упродовж місяця медійники з Бельгії, Франції, Швейцарії шукали перекладачів зі знанням французької мови. Доводилося залучати всіх – учителів, студентів, наших переможців олімпіад… Я щаслива з того, що французька згодилася для ведення інформаційної війни, забезпечення гуманітарних вантажів, документального супроводу переселенців до франкомовних держав. Так, нас франкофонів (так називають людей, що володіють французькою мовою) у Закарпатті, на жаль, небагато, проте багато хто з нас послужили і служать своїми знаннями Батьківщині у ці нелегкі часи.

Олеся Рацюк